《воля до життя та сила людського духу》 твір

Начни так :
Кожна людина повинна боротися за своє життя,не дивлячись на всі його перешкоди..

Істинні та фальшиві цінності в житті людини. Бог наділив людину правом життєвого вибору. Тому кожен із нас рано чи пізно замислюється, навіщо існує, для чого живе. Дивним видається уявлення про щастя селян з казки Олекси Стороженка з глибокою назвою "Скарб". Вони вважали щасливою людину, яка все своє життя лежала на печі і лише відкривала рота, як те голодне новонароджене пташеня, щоб поїсти. Хибну думку породила заздрість, а заздрість, як відомо, присипляє здоровий глузд. Фортуна не посміхається тим, хто не докладає зусиль, щоб бути щасливим. Існує ж багато людей, що понад усе прагнуть виграти в лотерею.Щастя, мабуть, вимірюється тими моментами, коли на душі так хороше, що виростають крила. Ми самі є його творцями. І людині для цього творіння вже дали фарби і полотно. Потрібно лише змахнути пензлем і відтворити свою мрію. І зовсім не важливо, що ви добре малюєте лише хатинку або квіточки.

Прочитай це і відбери потрібне тобі.

Люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. Їхні імена передаються з покоління до покоління, обростаючи легендами. Вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. Із давніх давен існувала в Україні кащка про Микиту Кожум’яку, який звільнив рідну землю від лиха великого. За мотивами цієї казки О. Олесь і написав свій твір. З усіх героїв драматичної казки мені найбільше сподобайся Микита Кожум’яка. Він справді сильний, бо по дванадцять шкур може м’яти одночасно. Тому не дивно, що саме його покликали захистити мешканців Києва від Змія лютого і врятувати Князівну. Князь і Княгиня були дуже засмучені, шо вони мали віддати Змієві свою єдину доньку. А ще Князя дивував той факт, що у країні немає справжнього сміливця: Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого. Який би зваживсь на двобій…? На плечі Князя впав страшенний тягар: врятувати країну від неволі. Він прагне підняти на боротьбу народ, бо «хто не бореться, той раб!» Але, на жаль, воєводи боялися вийти на двобій із Змієм. І лише простий кожум’яка Микита погодився піти на двобій, поступившись на умовляння дітей. Найдраматичнішим епізодом твору був двобій Микити із Змієм, за яким гали усі мешканці Києва. Звичайно, Микита переміг і звільнив Князівну, звільнивши навіки киян від страшного ворога.