Твір на тему мій улюблений літературний герой на твір лось

В оповіданні «Лось» письменник розповідає історію про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду й почав тонути. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на до Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м'ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся. Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити ряд дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Навпаки, люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.

как то так

Объяснение:

Поетичний роздум «Легенда про вічне життя» Івана Франка має ознаки художньо-історичного твору, якому підкорився чи не весь тогочасний цивілізований світ, засновник найбільшої імперії, що розпалася мало не відразу ж після його смерті, фігурує його кохана дружина-красуня - персіянка Роксана, генерал Александра й потаємний обранець серця Роксани - Птоломей, а в образі аскета- мудреця вгадується вихователь і наставник Македонського - античний філософ Аристотель. Проте історичний ракурс у цьому творі не такий важливий, адже в поезії на першому місці проблема життя і смерті.

Объяснение:

Поиск...

alex2534alex

06.03.2014

Українська мова

5 - 9 классы

ответ дан • проверенный экспертом

Написати твір-мініатюру на тему "Шевченко у моєму житті" (10-12 речень).

2

ПОСМОТРЕТЬ ОТВЕТЫ

Реклама

ответ, проверенный экспертом

4,0/5

388

annaburyak777

умный

7.4 тыс. ответов

114.8 млн пользователей, получивших

  Скласти твір на тему "Шевченко в моєму житті" пропоную так:

  Шевченко – видатний письменник України. Ця геніальна людина стала символом української нації. Для кожного Шевченко уособлює щось своє. Для мене Великий Кобзар – приклад патріотизму. Твори Тараса Григоровича пробуджують у моєму серці любов до Батьківщини-неньки. «Свою Україну любіть!» - заповів своїм нащадкам великий письменник. І крізь століття ми чуємо його слова.

  Під час прочитання творів Шевченка я усвідомлюю, що українці – стародавня та незалежна нація. Шевченко намагається нагадати кожному з нас, як важливо не забувати про те, що українці – вільний і могутній народ.  А ми – його нащадки, які повинні виконувати його заповіт. Великий Кобзар для мене – співець мудрості, символ патріотизму. Тож давайте шанувати видатного письменника та виконувати його передсмертну волю: «Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте».

musashixjubeio0 и 618 других пользователей посчитали ответ полезным!

388

4,0

(230 оценок)

Реклама

ответ, проверенный экспертом

4,0/5

196

oldscholar

умный

3.8 тыс. ответов

28.3 млн пользователей, получивших

Шевченко у моєму житті

Кожен українець з самого дитинства знає, хто такий Тарас Григорович Шевченко, великий наш Кобзар. Його вірші сопроводжують нас з раннього дитинства. Перші поезії Шевченка нам читають вихователі у дитсадку. В школі на уроках літератури ми ретельно вивчаємо його життєвий і творчий шлях, читаємо його історичні та ліричні поезії. Любов до шевченківських віршів залишається з нами і після закінчення школи. Як до мене, то я люблю час від часу зняти з книжкової полиці "Кобзар", пролистати його і прочитати кілька віршів. Кожного разу я дивуюся, яким близьким до нас, людей 21-го сторіччя, є Тарас Шевченко, людина 19-го сторіччя. Може, тому, що він писав на вічні теми? Кобзар оспівував красу рідної землі та чесноти українського народу, славив борців за свободу та співчував знедоленим. Кохання, дружба, подолання перешкод на шляху до щастя - ці темі ніколи не застаріють. Тому поезії Кобзаря завжди будуть читатися, находити відклик у наших серцях.