Придумати продовження кінець до твору шпага славка беркути

Продовження до твору "Шпага Славка Беркути":

Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус підросли. Славко став науковцем. Тепер він досліджував особливості будови та існування печер.. Хобі хлопця стало його професією. Юлько переріс - у ньому перемогла людяність. Він вивчився на художника і тепер малює чарівні картини. Стефко теж непогано влаштувався - став дипломатом. Тепер чоловік окрім праці активно допомагає сиротам та напівсиротам. Ліля влаштувалась працювати на телебачення, тепер про неї знає весь світ. Ось така доля спіткала героїв.

1. Ще не вмерла України і слава, і воля, ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!

2. Реве та стогне Дніпр широкий,  сердитий вітер завива,  додолу верби гне високі,  горами хвилю підійма..

3. Засвіт встали козаченьки в похід з полуночі, заплакала Марусенька

свої ясні очі.

4. Всякому місту-звичай і права, всяка тримає свій ум голова;  всякому серцю — любов і тепло,  всякеє горло свій смак віднайшло.

5. Ой у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася.

6. Cім'я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає.

7. Бачу я тебе в снах, у дібровах зеле- них, по забутих стежках  ти приходиш до мене.

8. Сіла птаха білокрила на тополю, сіло сонце понад вечір за поля.

9. Горіла сосна, палала, під нею дівчина стояла.

10. Несе Галя воду - за нею Іванко,  як барвінок, в’ється.

Объяснение:

Народні витоки естетики і поетики Д. Павличка, природно, найбільш відчутні й зримі в його піснях. Досконалим взірцем освоєння і майстерного застосування елементів народної поетики, зокрема народного поетичного тлумачення кольорів і зорових вражень, є добре знана пісня «Два кольори». За народною традицією червоний і чорний кольори, якими мати вишила сорочку юному героєві, набувають естетичного і морального змісту, стають умовними образами-символами: червоне — то любов, а чорне — то журба. Воднораз традиційні два кольори і вигаптувана маминими руками сорочка — це священні предмети, що спонукають ліричного героя зберігати вірність своєму рідному краєві, рідним порогам у батьківській хаті.

Зорові сприйняття і враження лягли в основу ще одного народного мотиву в тексті цієї пісні — мотиву доріг. Згадка про дороги має не лише пряме значення — це не тільки ті шляхи, якими юнак пішов у світ, — це образне поняття про складні обставини життя — про веселі і сумні події у житті хлопця («Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги»). Емоційно-естетичне спрямування зорових образів-символів стає ще більш виразним внаслідок того, що два контрастних кольори і два протилежні переживання відбились не тільки на полотні, а й у душі героя («Оба на полотні, в душі моїй оба»).

Відтворення безпосередніх зорових сприйнять у ліриці взагалі виконує дві важливі естетичні функції: передаючи словами кольори і їх відтінки, поети описують, зображають предмети й одночасно виражають своє чуттєве ставлення до них. Функції зображення і вираження зорові відчуття виконуюють і в поезіях Д. Павличка. Характерні з цього погляду його ліричні портрети, у яких поет подає образ матері-трудівниці. У збірці «Спіраль» (1984) вміщені кілька поезій-спогадок про матір. У спогаді «В тій хаті» самотня постать матері, яка стоїть коло вікна і роздумує про своє життя, уявляється синові (ліричному героєві) як велична, чарівна постать, вона — «Вся повна світла, як сльоза воскова». І хоча мати вже не жде в гості сина, та він хотів би стати перед вікнами рідної хати і побачити уявлюване диво: «В тій шибці, де ряхтить юга осіння, Зосталося від матері проміння». Зримий, опромінений образ матері тут овіяний високим, священним почуттям пошани і любові до неї.