Найти художні засоби різьблю свій сон… от ніби вчора ми зійшлись, — і стріча та жива. на землю тканками прозорими лягли осінні дерева. проміннострунними день хвилював і тихо гас. над килимами вогнелунними венера кинула алмаз. у завивалі мрійнотканому дрімала синя далечинь, — і от на обрії туманному замиготіла ваша тінь. дзвінкою чорною сильветою вона упала на емаль, а поза нею вуалетою стелився попелястий жаль. ви йшли, як сон, як міф укоханий, що виринає з тьми століть. вітали вас — мій дух сполоханий, рум’яне сяйво і блакить. бриніли в серці домінантою чуття побожної хвали, коли величною інфантою ви поуз мене перейшли. ви усміхнулись яснозоряно холодним полиском очей, — і я схилився упокорено, діткнутий лезом двох мечей. освячений, в солодкій муці я був по той бік добра і зла… а наді мною революція в червоній заграві пливла.