Реферат про ромашку білу ( для 2 класу

 является лекарственным растением, которое известно каждому. Хотя чаще всего мы знакомимся с ней не в целях лечения – на ромашках гадают влюбленные, а пышные букеты с удовольствием принимают девушки от своих возлюбленных. В это время человечество уже давно заметило благотворное влияние ромашки на организм человека. Поэтому знахари и целители использовали её , чтобы больному восстановить силы после тяжелой болезни или же успокоить человека при нервных расстройствах.

Оказалось, что лечебное влияние ромашки является следствием её удивительного состава, включающего большой комплекс химических элементов. Её состав уникален, и делает её чудотворным цветком. В идеальных пропорциях здесь сочетаются бисаболл оксид и эфирное масло, кадинен, фарнезен, кумарин, холин, полисахариды, фитостерин, а также глицерид жирных кислот. Среди биологических кислот в её составе выделяют ноиловую и изовалериановую кислоту. Этот цветок также имеет антибактериальные свойства благодаря наличию флавонидов в её составе. К ним относятся кверцитин, лютеолин и аигенин. Только за счет наличия в составе всех этих элементов ромашка обладает противомикробным и противовирусным свойством.

Важно знать, что собирать у ромашки надо соцветия (корзинки). Начинают заготавливать ромашку с мая месяца и до конца лета. Для сбора ромашки надо выбрать сухую и солнечную погоду. Собирать надо растения, у которых белые язычковые цветки расположены горизонтально, а не те, которые уже начали опускаться. В этот период растения имеет самое большое количество биологически активных веществ. Если растение собранно поздно, то при сушке корзинка распадётся и улетучится эфирное масло. В высоту цветонос не должен быть больше трёх сантиметров. Лучше всего хранить в плотно закрытой посуде не больше года.

Подвиг, це вчинок, коли воїн опиняється в обстановці, коли він поставлений перед вибором — ризикуючи або навіть жертвуючи своїм життям врятувати інших, виконати поставлене завдання або ухилитися від цього.

На мою думку так можна вважати.

Напевно щоб пішли з чистою душою.Всі їхні хріхи пішли.

Це про діда Платона і Савку, але можна писати тільки про Платона

«Ніч перед боєм» — це розповідь про дідів. Герої твору є носіями кращих рис характеру людини — захисника Вітчизни. Їм властива твердість духу, нескореність ворогові; любов до батьківщини, волелюбність. Події виписані в романтично-піднесеному стилі, у творі все величне, незвичайне.

Портретна деталь дідів («на вид ви такий, пробачте, і маленькі і не дуже неначебто й здорові») є протиставленням до непереможної сили людського духу. Образи дідів — «добрих річних духів» — є уособленням краси і величі українського народу. Письменник не зосереджується на розкритті їхніх характерів, бо його завдання — за до цих персонажів загострити в читачів почуття ненависті до ворога, закликати до останнього подиху боронити кожен шматочок рідної землі.

"Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу" - постає перед нами старими, але досвідченими та мудрими чоловіками, котри були авторитетом для всіх молодих солдат.

Тому я вважаю, що вони хочь і були просто дідами, але були справжніми героями.

Напевно так.

У творі В. Близнеця “Звук павутинки” Льоньку супроводжують його друзі, образи яких є символічними. Вимріяна постать Ніни відображає людську надію, а більш реальний герой – Адам – є символом життя і неминучої смерті.

    Адам має справжню жагу до життя і не втрачає її до останньої миті свого життя. Він, знаючи що ось-ось помре від малокрів”я, все ще здатен сприймати природу і маленького мрійливого хлопчика, з його неосяжною фантазією.

   Ніна є героїнею більш фантастичною, вона хоч і сприймається як звичайна людина, та для Льоні залишається загадкою: чи була вона на справді, чи він її вигадав. Вона справже втілення людської надії, теж загадкової і оповитої сплетінням реальності з фантастичним.

   Читаючи твір Віктора Близнеця “Звук павутинки”, я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія  створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.

   Найтонше цю красу, своїм серцем, сприймає маленький допитливий хлопчик Льонька. Його світ – це водночас  викохана в мріях надія і така реальна і страшна смерть. В їх оточенні Льоня помічає найменший порух природи – звук павутинки. Це вже і є тією красою, що здатна милувати не тільки очі або слух, а й зазирає глибше – у саму душу.

  Отже, найкращі фарби – це почуття людини, а природа – це картина, що ніби та павутинка сплітається з душею людини, непереможним творінням справжньої краси.