Твір на тему: климко джура - справжній герой чи боягуз?

Твір Лесі Ворониної » Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку №9″ — це надзвичайно захоплююча історія про хлопчика Клима та його пригоди. Клим — боязкий, несміливий хлопчина, який дуже боїться свого друга Кактуса. Він уникав його, тікав, ховався. І одного разу потрапив у секретну лабораторію ТТБ. Там він провів експеремент, який змінив хлопця. Тепер він став сміливим, уже не боявся Сашка Смика, був впевнений у собі. Незважаючи на страх, який деколи до нього приходив, Клим ніколи не відступав. Це і показує, що насправді він відважний і рішучий. Йому довелося подорожувати машиною часу, виконувати інструкції бабусі Соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків. Мені цей твір дуже сподобався. Але найбільше герой повісті. Я теж буду намагатися бути такою сміливою і рішучою, як він!

что за бред классс

короче вот

Показания древних о местоположении Атлантиды неопределённы[3]. По словам Платона, остров находился на западе от Геркулесовых столбов, напротив гор Атласа. Во время сильного землетрясения, сопровождавшегося наводнением, остров был поглощён морем в один день вместе со своими жителями — атлантами. Платон указывает время катастрофы как «9000 лет назад», то есть около 9500 г. до н. э.

Интерес к рассказам об Атлантиде проявился в эпоху Возрождения. В современной науке вопросы о существовании Атлантиды являются спорными[4]. В целом рассказ считается легендарным, но предпринимаются попытки найти реальные исторические факты и события, которые могли бы послужить основой легенды[5]. Тема Атлантиды приобрела большую популярность в околонаучной и оккультно-мистической сфере, в частности существует специально разработанное в конце 1950-х годов учение атлантология. С 1976 года потерянному материку предлагают вернуть его истинное имя Аха-Мен-Пта («Старшее Сердце Создателя»), превратившееся в Аменти («Царство мёртвых») у после катаклизма на африканских берегах[6].

Лицарі України - це козаки. Вони були мужніми воїнами и захисниками своєї рідної батьківщини.

Горді сини вільних степів, безмежно сміливі, витривалі, вольові, вірні у дружбі і безпощадні до ворогів, зі своїми цікавими, оригінальними звичаями. Скажімо, коли обирали (зверніть увагу: обирали!) старшину, то змушували обраних схилити голову і кидали в них груддям землі, щоб не гонорилися перед рядовим козацтвом. Або ритуал поховання: загиблого козака клали посеред степу, і ціле військо козацьке проходило повз нього без шапок, бо в шапці кожен ніс землю та висипав як данину пам'яті полеглому. І виростали у степу високі могили. Славилися ці горді лицарі глибоким патріотизмом і безмежною вірністю вірі християнській. Можна було всю шкіру козака порізати на паси, можна було розтяти груди і вирвати серце (згадаймо пісню про Морозенка), можна було посадити на палю, як славного Гордія Чурая, але не можна було зробити козака рабом.

Объяснение: