Твір на тему добро і зло ща повістю ю.в місце для дракона

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!”.

Відповідь:

1.Знакомство з Томом і його тіткою Поллі

2. Том і його малярні роботи

3. Бій з Джо Гарпером і нове кохання

4. Недільна школа і отримання Біблії

5, Ранкова проповідь і пустощі Тома.

6. Зустріч з Гекльберрі і знайомство з Беккі

7.Розмолвка з Беккі.

8. Гра в розбійників в лісі

9. Вбивство на кладовищі

10 Клятва кров'ю і виття собаки.

11 Муки сумління.

12 Хвороба Тома і розмова з Беккі.

13. Зграя піратів.

14. Життя хлопчаків на острові.

15 Таємний похід додому і неприємна новина.

16. Туга за домом і буря на острові.

17. Присутність на власному похороні.

18. Помста Беккі.

19 Порція різок і план помсти.

20 Хвороба Тома.

21. тому- свідок у суді.

22. Пошуки скарбу.

23 Гекльберрі рятує вдову Дуглас.

24 Том і Беккі в печері.

25.Гібель індіанця Джо.

26 Гек і знахідка золотих монет.

27 Любов до свободи Гека і розмова з Томом.

Пояснення:

Відповідь:

Климко вмів вести домашнє господарство і доглядати за собою: зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежу, розпалити в печі, підтримувати тепло в кімнаті, підкидаючи навіть вночі вугілля. Він змушений був цього всього навчитися, тому що жили Климко і його дядько Кирило лише удвох. Дядькові частенько приходилося навіть уночі йти на чергування. Він працював машиністом великого паровоза.

Пояснення:

цитати "Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам. Давно вже вмів..." "...винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, — гарячої та запашної..."