1.як дівчинка відреагувала на розповідь подруги? а здвигнула плечима й відвела очі. б.сказала що та вчинила правильно. 2.у яких реченнях розповідається, як дівчинка"постраждала"за правду? 3. запиши чому автор назвав дівчинку хитрою, заздрісною і злою? (3-4 речення) день був на диво погожий. я присів у парку на лавочц гав за зграйкою снігурів, які скидалися на розсипані в снігу рум’яні яблука. дві гарненькі дівчинки посідали поруч зі мною. — і ось, розумієш, — певно, продовжуючи розпочату розмову, сказала дівчинка в пухнастій білій шапочці, — я вирішила завжди і у всьому говорити тільки правду. — ти молодець! — похвалила її друга дівчинка, в голубій шапочці і таких самих рукавичках. — це ж не так просто. — ясно, непросто. якось я не вивчила урок з природознавства і чесно сказала про це вчительці. знаєш, як я боялася, що двійку вліпить! — і вліпила? — ні. сказала, що для початку прощає за те, що сама зізналася. — пощастило. — так. зате на другому уроці не пощастило. вірша не вивчила, зізналася, та все одно — бац! — двійка. а сьогодні й зовсім, — зітхнула дівчинка, — довелося постраждати за правду. — ой, що ти! — співчутливо сплеснула руками дівчинка в голубих рукавичках. — уявляєш, на занятті драмгуртка вирішували, хто гратиме золушку. і кого, ти думаєш, вибрали? юльку пиріжкову! так у неї ж ніс у веснянках! я, звичайно, сказала, як є. де ж це ви, кажу, бачили таку рябу золушку? на цю роль треба знайти гарну дівчинку, а не таку, як пиріжкова. а юлька спалахнула і заплакала. от смішна: хто ж за правду ображається? а всі давай мене соромити: мовляв, юлька у нас найдобріша і найталановитіша, і веснянки її аніскілечки не псують. їх загримувати можна. але я не погодилася. правда дорожча над усе. тому що думаю, те й кажу! а ти б мене підтримала? дівчинка в голубих рукавичках здвигнула плечима й відвела очі. і тоді дівчинка в білій шапочці звернулася до мене: — вибачте, адже ви чули, про що ми зараз . скажіть, будь ласка, яка у вас думка? — думка така, — сказав я, — що ти хитра, заздрісна і зла. — як? ! — зблідла вона від обурення. — що думаю, те й кажу, — відповів я. — правда дорожча над усе. !

3. Запиши чому автор назвав дівчинку хитрою, заздрісною і злою? (3-4 речення) 
1.А
2.Де  вона на природознавстви не виконала завдання та не вивчила вирш
3.тому що вона сама хотила на цю роль а вибрали не ии а другу дивчинку вона начала заздрити ий та виришила все зипсувати

І. Франко – автор багатьох чудових, оригінальних поем – передусім глибокого філософського спрямування, але поемою всіх поем є його всесвітньо відомий “Мойсей”.

Образ пророка проходить майже наскрізно через усю Франкову творчість. Поема “Мойсей” у певному розумінні – його лебедина пісня. Ось наскільки цей твір був дорогий йому: “Все найкраще, найвище, що знав, я у тебе вкладаю”, – писав він.

Фабула поеми – це сорокарічний тернистий шлях ізраїльтян з єгипетської неволі для обітованої землі. Пророк не довів свій народ до мети як через підбу­рювання народу ватажками Датаном та Авіроном, так і через власний сумнів у здійсненні свого задуму та волі Божої. Народ вагається між різними силами, провідник чітко здійснює свій історичний задум. З цього протистояння виникає глибока драма, бо роздертий навпіл народ (одна частина йде за Мойсеєм і Аароном, а друга – за Датаном і Авіро­ном) гине в “громадянській війні”, тому що тривалою неволею витравлено в цих людях “святий вогонь волелюбності”. Їсти, спати, одружуватися, народжувати – ось головна дотеперішня суть життя народу, який до того ж пройнятий страхом перед ворогом. Звісно, такий народ – не народ, а темна маса, якій го­лос Божого веління не потрібен.

Як бачимо, поема “Мойсей” актуальна і сьогодні. А наступні покоління на­певно черпатимуть з цього твору розв’язання багатьох проблем людини: її взаємин з оточенням, із Богом, та й із самим собою

Карл Великий – король Франції. У творі він зображений як ставний чоловік з гордою поставою. Сиве волосся, біліша, ніж сніг, борода, величний і прекрасний. Цей портрет, однак, не відповідає дійсності, адже у 778 році Карлові було лише 36 років. Таке зображення Карла є характерним для епічних поем.) (вірш 8). Могутність Карла, його досвід, уміння завойовувати держави визнає та поважає і цар сарацин Марсилій. Це мудрий правитель, який усім серцем вболіває за свою державу та своїх васалів. Карл глибоко переживає за долю військового походу. У «Пісні про Роланда» Карлові сняться два сни, які стають «віщими». Перший він бачить тоді, коли дружина короля наближається до сарагоських земель. Карлу сниться, що Ганелон схопив списа, а той розсипався. А потім неначе на Карла накинувся ведмідь, а з Арденських гір на нього мчиться страшенний леопард. Карл відкусив у ведмедя вухо, а з леопардом вступив у бій. Усе це віщує, що незабаром станеться велика битва. А в іншому сні, коли Роланд бився з маврами, Карлові сниться страшенна буря, грім, блискавиця, вогонь, які падають з неба на франків. На військо напали страшні чудовиська, грифи, змії, леопарди, і воно застогнало. А на Карла накинувся величезний лев і зав’язалася страшна сутичка. Хто переможе — невідомо. Але в другому сні Карлові з’являється ангел. Це є свідченням того, що Бог все ж таки на боці франків і вони переможуть ворога, але зі значними втратами.

У творі є й інші прикмети. Так, коли Карл, відправляючи Ганелона послом до маврів, подав йому рукавицю зі своєї правої руки, вона упала. Це було поганою прикметою перед початком будь-якої справи. Взагалі, обряд передачі рукавиці кілька разів повторюється у творі. Передача рукавиці є ознакою васальської залежності від сюзерена і необхідності виконання його наказу.