15 б. твір "українські перлини усної народної творчості" 1-1, 5 ст

Українські балади - перлини усної народної творчості:

Можна з впевненістю сказати, що український фольклор - багатий та дуже гарний. Наші предки створювали перлини народної творчості протягом багатьох віків. Завдяки баладам ми сьогодні можемо поринути в історію, згадати, як жили наші пращури, зазирнути в їх душу. Балади зазвичай мали трагічні або фантастичну розв'язку, але це не робить їх менш яскравими.

Тем для балад величезна кількість: туга за домівкою, бажання зустрічі із коханою людиною, смерть козака на війні, зла магія, прокляття свекрухою невістки та багато інших. Розмаїття тем вказує на те, що балади є відбиттям світовідчуття поколінь. Українські балади - справжні перлинки народної творчості.

Приклади балад: "Ой не ходи Грицю", "Ой чиє ж то жито, чиї то покоси", "Да шумить чудо дібровонька".

Твір роздум на тему "Шанобливе ставлення до природи у повісті "Гуси лебеді летять" пропоную скласти так:

У творі Стельмаха "Гуси-лебеді летять" утверджується шанобливе ставлення до природи. Головний герой твору, Михайлик, виріс у дружній родині трудівників, які особливо шанували землю-годівницю. Матір Михайлика була працьовитою жінкою, вела хазяйство, працювала в полі. Жінка привчила хлопця бачити красу природи, шанувати її, жити з нею в гармонії.

Мати Михайлика вірила в те, що з землею можна поговорити та дізнатись, чи гнівається вона, чи щось просить. Якщо урожай не добрий, то з землею можна домовитись, попросити її. А як жінка любила весняні сходи, як відчувала рослини, як поважно ставилась до кожної насінини! Твір "Гуси-лебеді летять" відносить нас у часи, коли люди жили землею, шанували її. То ж бережімо природу і сьогодні, бо вона - наш дім, наша годівниця.

Горда і холодна красуня, що царює на балах, де збирається весь блискучий паризький світ, екстравагантна, дотепна й насмішкувата, вона вища за своє оточення. Гострий розум, освіченість — вона читає Вольтера, Руссо, Агріппу д’Обіньє, цікавиться історією Франції, героїчними епохами країни — діяльна натура Матильди примушує її з презирством ставитися до всіх родовитих залицяльників, що претендують на її руку і серце. Від них, і зокрема від маркіза де Круазнуа, шлюб з яким мав би принести Матильді герцогський титул, про який мріє її батько,— для неї віє нудьгою. «Що може бути на світі банальнішим від такого збіговиська?» — виражає погляд її «синіх, як небо», очей.

Сучасна дійсність не викликає аніякого інтересу в Матильди. Вона буденна, сіра і зовсім не героїчна. Усе купується і продається — «титул барона, титул віконта — усе це можна купити… кінець кінцем, щоб здобути багатство, чоловік може одружитися з дочкою Ротшильда».