Есей на тему гармонія людини і природи як велика духовна цінність іть будь ласка ! скласти есей

     Скласти есе на тему «Гармонія людини і природи як велика духовна цінність» можна так:

     Людина і природа знаходяться в тісній залежності одне від одного. Людина необачливо ставиться до природи, забруднюючи навколишнє середовище. Природа відплачує за це людині природними катаклізмами. Проте, багато років тому людина і природа існували в гармонії, доповнюючи одне одного.

     Сьогодні людство вважає, що підкорило собі все. Навіть навколишній світ. Звичайно, ми вміємо створювати техніку, робимо кроки вперед у сфері медицини та зробили чимало інших відкриттів. Проте це не дає нам права втручатися у справи природи. Якщо природа обуриться, то всі новітні розробки нівелюються. І людство повинно буде починати все спочатку. А щоб ніяких катаклізмів та стихій не траплялось, людина і природа мають існувати в єдності і гармонії. Ця гармонія - велика духовна цінність для кожного з нас. 

   Володимир Винниченко "Момент"

   Цитати, які розкривають особливості світогляду героїв

1. "Літали сплетені коханням метелики або в щасливому безсиллі сиділи на листку й поводили вусиками. В траві парами кишіли кузьки. Одбувався великий, прекрасний процес життя. Люблю я цей процес у лісі, в полі! Чистий він, не скалічений цими моралями людей, не заслинений лицемір'ям похоті, сильний, одвертий, простий. Люблю цих кузьок, пташок, цих маленьких, несвідомих протестантів проти лицемір'я старшого брата свого – людини".

2. "Оддаючись зо всею силою цьому процесові або, як сказав би цей брат-людина, "зо всім цинізмом", вони, ці кузьки, метелики, ніби говорять йому: "На, дивись, нам не треба ховатись, у нас нема незаконнорождених, у нас нема пашпортів, моралів, "уложеній о наказаніях", ми маленькі, здорові, чисті циніки".

3. "Ми з Мусею дивились на їх, а вони літали, повзали круг нас, ці циніки, вилізали парами, сплетені коханням, нам на коліна, сідали на голови. Квітки дивились на нас і пашіли духом кохання і цвіту. Берези шептались між собою, оголені, білі берези".

4. "Ми – двоє людей, загнаних другими людьми, – сидимо і маємо зараз через щось іти ще до якихось інших людей, що десь стоять у цьому лісі серед його кохання і ждуть нас з смертю в руках. Ми – двоє загнаних людей, близькі, з очима, повними ласки й тепла одне до одного, з бажанням злити це тепло докупи, впитись цим теплом, цією ласкою, цим великим даром життя, ми, двоє людей, а не кузьок, – сидимо і не сміємо цього зробити, бо... бо ми ж всього кілька годин знайомі одне з одним. Ми можемо зараз умерти, не стане ні моралі, ні законів, не стане ні кузьок, ні ласки, ні тепла, але ми... не сміємо".

5. "Як мене вб'ють, а ви зостанетесь живі... Напишіть так: "Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя".

6. "Це було торжество двох великих кузьок; це був вихор життя, який зміта все сміття "не треба", "не можна", це було щастя крові, мозку, нервів, кісток; це було найвище щастя народження, народження не з сліпими, а з одвертими, видющими очима душі".

7. "Наше... наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати. Розумієте мене, хороший? Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання. Ви розумієте мене?"

8. "Щастя – момент. Далі вже буденщина, пошлість. Я знаю вже. Саме найбільше щастя буде мізерним в порівнянні з цим. Значить, зовсім не буде. Так мені здається, так я зараз чую отут... – Вона показала на серце".

П. Куліш працював над романом упродовж 14 років. Твір був виданий 1857 року.

У центрі оповіді розповідь про «Чорну раду», що відбулася під Ніжином у 1663 році.

Матеріал для свого твору П. Куліш брав з багатьох джерел: «Истории Малороссии» М. Маркевича,— «Истории Малой России» Д. Бантиш-Каменського, друкованих і рукописних козацьких літописів (зокрема Самовидця та Грабянки), старовинних документів, що знаходив сам у архівах монастирів і різних установ, а також з фольклору — дум, історичних пісень, переказів, легенд, казок про козаччину. З цими творами він знайомився не тільки в численних уже тоді збірниках, а й безпосередньо з уст народу.

Це дало можливість створити низку правдивих, конкретно-історичних подій, ситуацій, обставин, а також характерів, відтворити інтереси й настрої представників різних соціальних груп тогочасного суспільства.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/chorna-rada-istoriya-napisannya