Цитатна характеристика до образу максима в романі "хіба ревуть воли, як ясла повні? "

1.На самому краї села, од вигону, стояла невеличка хатка, вікнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки; трохи далі — тік; за током — огород; а все кругом обнесено низенькою ліскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяїна. Не достатки, а тяжка праця кидалась в вічі. Хата хоч старенька, та чепурна, біла, — видно, біля неї ходили хазяйські руки; двір виметений, чистий; огорожа ціла, хоч і низенька, а ворота дощані-хрещаті. 
2.А й дитина ж то вийшла — на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Другі діти жваві, — як дзиґа крутиться, на місці не всидить... Скажеш йому: дай те! дай друге! — як стріла пуститься... Чіпка, як його звали, — не такий, ні! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: «Подай, Чіпко, води!», або — ножа, або — веретено...» То він і почне: «А де ж воно лежить, чи стоїть?» Отак розпитає, повагом устане, повагом піде, підніме й повагом подасть... 

Відповідь:

Якщо не кинуть в бан:

1. Який навчальний предмет Софійка любила, а який ненавиділа? - Бо Софійку не викликали. Ні з ненависної математики, ні з улюбленої літератури.

2. Що подарував наречений Сніжани Софійчиній родині? - мамі вручив розкішні героери, Софійці – набір шоколадок. Не забув і Ростика: поклав йому до колисочки десяти доларовий папірець) У  цитаті квіти вказані саме героери, але думаю, що це помилка і  квіти були гербери

3. Яка була мрія в Софійки? - Її мрія – аби під ноги кидали букети… лілей, білих садових лілей, яких найбільше любила з дитинства

4. Чим кидалися хлопці в Ірку? - він ось кидає по Ірчиних ногах соснові шишки (пацани наввипередки починають і собі кидати)

5. Як Софійка називала Вадима? - Вадим – дим! Дим – Вадим!

6. Яка кличка в корови? - Квітка

7. Ким поповнилася родина Сніжани? - може у запитанні мають на увазі, що Сніжани таки вийшла заміж за художника Сергія Кавуна ?  Хоча є варіант відповіді кішкою Чорнобілкою - але її додому принесла Софійка і це її родина поповнилася домашньою улюбленицею, а не тітоньки Сніжани.  Вирішуйте самі.

8. Що потрібно було зробити Софійці, аби потрапити в минуле й навпаки? - забратися до шафи і сказати чарівне слова "коралі", а щоб повернутися  повторити це чарівне слово, але навпаки "іларок"

9. Ким влаштувався працювати Сашко? - кур"єром на невеличку фірму

10.Яке прізвище мала отримати Сніжана після одруження з Андрієм?  - А хто такий Андрій ???  Прізвище першого нареченого  Валентина - Білий, а нареченого, за якого вона такий вийшла заміж, Сергій Кавун.

11.Від чого загинули Катерина, її чоловік, свекор і свекруха? -  вони загинули під час грози від блискавки хоча є варіанти відповіді від пожежі.  У творі це звучить так: "Сліпуче сяйво блискавки впало на суху шовковицю за вікном, шугонуло об віконну раму й пронизало всю кімнату!..  Софійка пам'ятає лишень суцільну пітьму і їдучий дим. Аж згодом: побачила пасма вогню, потім – Катерину й Семена, які нерухомо лежали на підлозі, а трохи віддалік – непорушних свекра й свекруху". Мені здається, що просто від пожежі так раптово і на одному місці, не під час сну, ніхто не гине. Обирайте самі. Можете обговорити з учителем.  

12.Яке дерево спиляли Сашко з Софійкою, щоб зняти прокляття? - стару засохлу шовковицю

13.Скільки книжок із серії про Русалоньку написала Марина Павленко? - 5 «Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських» ,  «Русалонька із 7-В та загублений у часі»  «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу»   «Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту»   «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія»  

14.Де тітка Сніжана познайомилась із Валентином? - на її роботі в трамвопункті, адже Сніжана - лікар-травматолог (є варіант - у лікарні, але по тексту це таки був травмопункт)  

15. Як звали Сашкових сестер? - Віра, Надія,Любов ( але у першій  книзі про прокляття роду Кулаківських згадки про це немає, лише те, що вони були трійнятами)

16.Яку страву велів приготувати старець на обід за здоров’я Катерини? - борщ

17.Яке улюблене заняття Софійчиного дідуся? - риболовля. Його жінка казала, що він як Телесик

18.Як звали хлопця, що подобався Софійці? - Вадим

19. Яка старовинна річ у повісті іноді перетворювалась на машину часу? - шафа

20.Що вплинуло на вибір імені для тітки Сніжани? - дідусь Софійки сказав, що назве дитину іменем того, хто перший зайде у двір. Але нікого не було, зате після обіду раптом пішов сильний  сніг. Тому дівчинку назвали Сніжана.  

21. Як Вадим називав Сашка? - бомжик

22.Про кого були книжки, які подарувала тітка Сніжана Софійці? - Про Гаррі Поттера

23.Хто був двірником-дворянином у повісті? - старший син Міщенка - Михайло Міщенко

24.Що потрібно було Софійці для того, щоб зняти прокляття з роду Кулаківських? - фотографії, з до яких шафа переносила дівчинку в минуле, де потрібно було знайти мить, коли можна спинити інший злочин і відвернути невідворотнє

25.Ім’я головної героїні твору. - Софія

26.Як звали тітку Русалоньки?  - Сніжана Ягода

27.Кличка кота баби Валі. - Фантик

28.Мрія головної героїні. - колись вона мріяла про комп"ютер, потім, щоб Вадим звернув на неї увагу, і щоб під її ноги кидали букети білих лілій.  

29. Улюблений навчальний предмет Софійки- література

30.Ім’я брата головної героїні повісті - Ростик

31.Кличка кошеняти, яке подарував Софійці Сашко - Чорнобілка

32.Прізвище Ірки – однокласниці Софійки. - Завадчук

33.Ім’я першого нареченого Сніжани - Валентин

34.Улюблені квіти Софійки - Лілеї

35.Місто, в якому мешкають головні герої твору - Вишнопіль

36.Прізвисько художника - Пустельник

37.Поетичні рядки якого поета згадуються в повісті? - Тичина "Та нехай собі, як знають, божеволіють, конають!.. божеволіють, конають: нам – своє робить…"

38.В якому місті живе дочка Валентина? - у Києві

39.Що обов’язково повинні одягати під вінець жінки із Софійчиної родини? - Коралі

Пояснення:

Нещодавно на уроці української літератури ми познайомилися з повістю- казкою Юрія Винничука „Місце для дракона“. Я люблю читати твори такого жанру, бо в них на прикладі вигаданих ситуацій письменник пропонує читачам розбиратися в стосунках людей, учитися відрізняти погане від хорошого, оцінювати вчинки персонажів. Сюжети таких творів найчастіше розвиваються в двох вимірах — реальному і фантастичному. Повість-казка створює вигадані світи, але при цьому дає нам можливість знайомитися з реальним світом, його правилами та особливостями, звертає нашу увагу на актуальні проблеми сьогодення.

Незважаючи на те, що персонажі із казки Ю. Винничука — представники Середньовіччя, проте їхні долі, життєві ситуації, думки та вчинки такі ж, як і в сучасних людей. Головний герой твору — дракон Грицько. Зазвичай зі словом „дракон“ у нас виникають асоціації „страшний“, „триголовий“, „кровожерливий“, „убивця“, чого аж ніяк не можна сказати про Григорія. Він добрий, ввічливий, чуйний, товариський, розсудливий, мрійник та романтик. Грицько не знищує людей, а їсть траву, читає книжки (зокрема Біблію!) й навіть пише вірші. Своє полум'я він спрямовує вгору, щоб не нищити рослини та комах, а навколо його печери ростуть клумби з квітами.

„Драконячі закони“, на жаль, панують саме в князівстві Люботин, де, власне, й відбувається дія твору. За традицією, лицар повинен знищити дракона, тому князь скликає воїнів звідусіль, аби вони, зібравшись докупи, убили хижака. Найсміливіший же стане чоловіком прекрасної князівни Настуні. Побачивши, що дракон не має наміру битися, бо не хоче завдати комусь шкоди, підступний князь вигадує інший б досягти мети: він вирішує потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як цього хоче володар. Його наміри здійснюються. Грицько вважає князя своїм другом, заради якого він здатен на самопожертву. Дракон погоджується битися з лицарями й загинути від зброї воїна Лавріна, аби догодити князеві та „урятувати“ майбутнє Люботина — своєї батьківщини.

Наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: „Життя володаря не варте й одного рядка поета“. Але Грицько не зважає на ці слова й жертвує собою заради, як йому здавалося, друга — князя, заради князівни Настуні, у яку встиг закохатися.

Але вбивство дракона не приносить миру та спокою в князівство, а лише пробуджує лихі інстинкти... Це, врешті, розуміє й сам володар.

Читаючи повість, ми розуміємо, що проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. Адже „драконячі закони“, на жаль, панують і в сьогоденні. Добрі, чесні, відверті, порядні люди часто потерпають від підступних „володарів життя“. У сучасному важко виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. А нових „князів“ мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та особистий престиж.

Отже, повість-казка Юрія Винничука змушує нас замислилися над тим, а чи повинно так бути насправді? Чи правильним є те, що „поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні“?

Объяснение: