5. дослідник літератури п. білоус стверджує, що «в історії української літератури є пам'ятки, до яких прикута особлива увага, бо вони бентежать уявуі розум, розпалюють дослідницьку допитливість, вражають своїм змістомі художньою формою». які твори давньої літератури «розпалили вашу дослідницьку допитливість»? які твори нової літератури вашу увагу.«збентежили уяву»? ​

Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!»

1.Один из основателей Украинской Центральной рады.
2.В 1917 году был одним из основателей и режиссёров Украинского национального театра. Переводчик «Интернационала» на украинский язык.
3.Гражданство: Российская империя, СССР, Украина.
4.Учился в Харьковском реальном, а позднее — в Ростовском реальном училищах, откуда был исключён за связи с народниками, чтение и распространение запрещённой литературы. Три года находился под присмотром полиции с запретом на поступление в высшие учебные заведение России.
5.С 1897 года — актёр труппы Марка Кропивницкого, Панаса Саксаганского и других.
6.Первые поэтические произведения Вороной написал ещё обучаясь в Харьковском реальном училище. Печататься Вороной начал в 1893 году (стихотворение «Не грусти, девушка»). Публиковался в периодических изданиях «Зоря», «Литературно-научный вестник», «Засев», «Звон», «Совет» в антологиях, сборниках, декламаторах начала XX века: «Аккорды», «Украинская муза», в альманахах «Складка», «По красе», «Дубовая листва», «На вечную память Котляревскому» и многих других.
7.Вороному принадлежит ряд искусствоведческих («Кистью и пером») и театральных трудов («Театральное искусство и украинский театр», 1912; «Театр и драма», 1913), в которых он выступает приверженцем системы Станиславского; «Михаил Щепкин», 1913 г.;«Украинский театр в Киеве», 1914 г.; «Режиссёр», 1925 г.; «Драматическая примадонна», 1924 г. — про сценическую деятельность известной актрисы Л. Линицкой.
8.Вороной — автор ряда литературоведческих статей, театральных рецензий. В наследии Вороного значительное место занимаютпереводы и перепевки из других литератур.
9. Умерв Одессе.