Захар беркут цитатний план мирослави

сочинение из интернета

Объяснение:

Повесть Гоголя «Тарас Бульба» - это произведение о любви к своей земле, о воинском братстве и мужестве.

Тарас  Бульба, опытный, закалённый в ратных боях полковник, всей душой болеющий за родину и посвятивший  жизнь Запорожской Сечи, в своих мечтах видит сыновей смелыми воинами.  Он  готовит их к бранному подвигу, считая, что они, как он сам и его товарищи, должны биться за отечество.

Старший сын Остап ещё в бурсе проявляет качества, свойственные сильному и мужественному человеку. Он не избегал возмездия  за юношеские проступки, не пытался увильнуть от розг, как, к примеру, его младший брат. Смело и безропотно он переносил все тяготы бурсацкой жизни. Остап готовил себя к воинству и, хотя наука давалась ему тяжело,  ради Запорожья он одолел учёбу, став лучшим среди бурсаков.

Настойчивость и целеустремлённость сделали Остапа настоящим героем. Автор повести  рассказывает, как Бульба любуется старшим сыном, видя его в военном деле. Отец гордится тем, что Остап не только похож на него, но и даже превосходит старого вояку.  Глядя на него, он с гордостью восклицает: «О! да этот будет... добрый полковник...»

Нa поле брани Остап был лучшим из лучших. Хладнокровие и расчётливость выделяли его среди товарищей. Он был молод, но крепость его тела и уверенные движения Остапу выигрывать схватки с врагом. Если Андрию битва была сродни с какой-то игрой, с пиршеством, то для Остапа главным был исход боя, который мог зависеть исключительно от военной тактики. Храбрый воин был озабочен тем, как избежать опасности и преодолеть её.

Однако нельзя говорить об Остапе только лишь как о военном человеке. Если вспомнить, как трепетно думал он о своей матери, в слезах провожавшей сыновей в Запорожскую Сечь, можно с уверенностью заявить, что этот мужественный и сильный мужчина был на нежные чувства. Гоголь так писал об этом: «Он душевно был тронут слезами доброй матери».  Ему также было жаль брата, принявшего смерть от  отца, Остап хочет предать земле его тело. Это не просто смелый воин, это достойный восхищения добрый человек, верный товарищ и настоящий сын своего отца.

Самые  лучшие свои качества  Остап проявил перед казнью. Стоя на эшафоте, он думал лишь о том, чтобы ему и его товарищам хватило мужества выдержать адские муки. И он вынес «все терзания и пытки, как исполин». Тарас Бульба смотрел на то, как Остап стоически принимает смерть, и сердце его  переполнялось великой гордостью за сына.

Образ Остапа в повести Гоголя – это пример мужества и смелости. Во все времена этот литературный герой будет являться героическим образцом  для подражания.

Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.

Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.

Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.

Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість. Повість учить нас, що людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста та власника. Тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорука спокійного, довгого, щасливого життя.