Як характеризує бурунду така його репліка , , і що найдуще мене лютить , так се , що погинемо без бою

Мужність , хоробрість , відчайдушність

Відповідь:

Взагалі то це кросенс. У нього є свої правила розгадування. Всі картинки пов"язані між собою однією темою і, зазвичай, розміщуються як равлик (по спіралі), починаючи з картинки зліва у верхнього ряді і закінчуючи центральною картиною. Але у Вашому завданні центральна картинка перша. Хоч це не  важливо. Отже..

1. Портрет Григора Тютюнника - автора повісті "Климко".

2. Зображення обкладинки книги цього автора  - повісті "Климко".

3. Ця повість описує події, які відбуваються в роки Другої світової війни.

4. Одного разу Климко з другом Зульфатом зустріли на базарі свою улюблену вчительку Наталю Миколаївну. Вона з немовлям на руках намагалася обміняти на продукти свою святкову сукню.

5. Климко, який до того часу залишився зовсім один, за є вчительку до себе пожити. Хлопчик розуміє, що без підтримки їм буде дуже важко вижити, а тому вирішує йти в Слов"янськ по сіль.

6. Ця картинка перекликається з попередньою і означає, що Климко сподівається набрати в Слов"янську й принести додому сіль, яку можна буде міняти  на продукти.

7. В Слов"янську на базарі хлопець потрапляє під поліцейську облаву і допомагає  безногому шевцеві врятувати від поліцаїв дівчину-заробітчанку.

8. Швець знайомить Климка з тіткою Мариною. Швець пропонує Марині, щоб хлопець допоміг їй дотягнути додому візка, а вона за те відсипле Климкові солі.

9. Цікава картинка. Той, хто складав цей кросенс мабуть не хотів вставляти в нього жахливу картинку загибелі хлопця. Думаю, що ця картинка нагадує те, що фашизм та війна забрали не одне життя.  У кінці повісті Климко гине від випадкової фашистської кулі поряд з рідною домівкою.

Пояснення:

Сватання Марусі й Василя – ще один із обрядів, який детально відтворює цю українську традицію напередодні весілля: перед дверима тричі стукнуло по три рази, господарі запалили свічку, на стіл поставили хліб. А тоді проговорив Наум традиційні слова: “Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи”. Обряд сватання витриманий письменником у дусі народнопоетичної творчості відповідно до традиції.

Не можуть залишити байдужими читача плачі-голосіння батьків за дочкою, яка вмирає. Розчулений читач ніколи не зможе забути історію кохання Марусі й Василя.