Відповідь:
Його ім’я, за християнською традицією, визначив день святого Пантелеймона. За язичницькими віруваннями, це й жнивне свято Паликопа, коли грім підпалював збіжжя, спричиняючи великі пожежі. Можливо, тому письменник пізніше називав себе «гарячим Пантелеймоном», підкреслюючи тим самим не лише зв’язок свого імені з вогнем, полум’ям, а й особливість характеру — невгамовного, бурхливого, палкого й енергійного.
Мені найбільше запам’яталося те, що П. Куліш був усебічно обдарованою людиною. Він досконало володів українською мовою, а також старослов’янською та російською; знав польську, латину, італійську, французьку, німецьку, шведську мови, а щоб перекласти Біблію з оригіналу, уже на схилі життя почав вивчати давньоєврейську. Саме завдяки його таланту перекладача українське письменство збагатилося численними перлинами світової літератури — творами В. Шекспіра, Дж. Байрона, Ф. Шиллера та ін.
П. Куліш мав складний характер. Гордий і неподатливої вдачі він завжди прагнув бути лише на чільному місці, протиставляти себе громаді.
Скажімо, його погляди на таку важливу для української спільноти тему, як козацтво, змінювалися від позитивних оцінок до негативних навіть в одному творі — романі «Чорна рада». У ньому письменник прославляє Запорожжя як «серце українське», як осередок волі. Водночас він стверджує, що це «гніздо лицарства козацького» народжує «тільки хижих вовків да лисиць», які, щоб не господарювати, йшли на Січ, аби «п’янствовать да баглаї бити, а не лицарювати!..».
Тому запорожці — «вражі сини», «прокляті сіромахи», «розбишаки». Зрозуміло, що така оцінка козацтва не сприймалася ні сучасниками, ні нащадками П. Куліша, бо вона не була історично об’єктивною. Проте ці інвективи «гарячого Панька» порушували складну й актуальну проблему українства: його неоднорідності, його фатальної неспромоги об’єднатися в найвідповідальніші моменти історії.
Та й життєві роздоріжжя письменника позначені не завжди послідовними вчинками. Так, постійно обстоюючи право рідного народу на щасливе й вільне життя, добре знаючи причини та наслідки його поневолення, П. Куліш працює в Польщі як імперський чиновник з «обрусительною» місією. Він дозволяє собі возвеличувати царя й царицю, добре розуміючи те, що саме російський царат знищив Запорозьку Січ.
Складність характеру митця виявлялася ще і в тому, що він не поділяв закликів Кобзаря до збройної боротьби, не підтримував його поглядів на козаччину, загалом історичне минуле України. Проте він високо цінував геній Тараса Григоровича, допомагав публікувати й пропагувати його твори. Ідейні розходження друзів поглиблювалися також їхніми різними характерами: Т. Шевченко сприймав світ і людей серцем, душею, а П. Куліш — розумом.
Пояснення:
Відповідь:
1. Тому що любив Галю, як Пеьро був як-би конкурентом
2. Щоб була гітара, сомбреро і місячна ніч
3. Допомагати їй по господарству
4. Тия що самопал розірвався, а Петро утік. А потім на звук великого вибуху приїхва міліціонер Причепа
5. Він прочитав їм лекцію
6. Кусень хліба і два помідори
7. Він почав курити цигарку
8. Пожежа, а потім будильник Вітьки
9. Півтора грама цукерок або щось солодке, а потім він вирішив, що краще буде подирувати сливи
10. До мами Галі прийшов Федько і вигадав цілу історію, але Соломія Кіндратівна відмовила
11. Тому що вони ще зовсім діти
12. Гарячий пісок
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір на тему мій герой з фольклорної спадщини
Культурна спадщина українського народу у наш час має велике значення, адже саме вона відображає реальне життя людини протягом багатьох століть розвитку суспільства. Світогляд людей, їхні думки, почуття і моральний вигляд поступово формують систему духовних цінностей, які в подальшому й служать естетичному формуванню особистості.
Треба відмітити, що умови життя людини в різні епохи, культурні цінності нашого народу, його класова боротьба і видатні історичні події служили і служать джерелом виникнення творів мистецтва і літератури, були і є найціннішим матеріалом для митців у будь-якій сфері творчості. Культурна спадщина дозволяє розкрити істинну сутність того, що відбувалося в минули часи, підвищити духовний рівень суспільства, покращити соціальні умови і зберегти культурні цінності українського народу.
Основна мета мистецтва, яке покликане відображати різноманітні сторони життя наших співвітчизників і яке створене самим народом, полягає у художньому оформленні і реальному викладі цього життя. Культурна спадщина впливає на свідомість людей – для цього використовуються вражаючі типові образи, яким притаманні характерні якості представників тієї чи іншої епохи, а також різні художні прийоми.
Насильство, зрада, ненависть і брехня викликають у людей огиду, і тим самим формують у суспільстві негативне ставлення до таких проявів, отже, закликають до боротьби з ними. Оголюючи негативні сторони життя нашого народу та висвітлюючи трагічні сторінки його історії, культурна спадщина допомагає зрозуміти приреченість усього поганого перед істинними людськими ідеалами. Найкращі людські вчинки і помисли придають нам віри у те, що зло не залишиться непокараним, а правда обов’язково переможе. Роль давньої культурної спадщини, як носія культурних і моральних цінностей, незаперечна.
Кожна епоха відрізняється своїм характером, кожне століття залишає свою культурну спадщину, яка потім неодмінно відображається у творах музики, літератури і мистецтва. Саме мистецтво здатне збагати внутрішній світ людини, надати їй всебічні знання. Це і мистецькі твори, і багатий історичний матеріал, і культурна спадщина українського і інших народів, які населяли або населяють сьогодні нашу планету. Природа культури і мистецтва засновується не лише на реалізмі відображення тих чи інших історичних подій, але й відображення безлічі другорядних, та не менш важливих обставин, обставин життя людини, її вчинків, її характеру і її поведінки у різних умовах.
На мою думку, важко переоцінити значення культурної спадщини, та й інтерес до мистецьких творів ніколи не вщухне. Адже саме мистецтво в життя людини вносить красу і гармонію, саме воно є джерелом культурного і естетичного виховання гідної особистості. Я вважаю, що саме культурна спадщина надихає людину на добрі справи і вчинки, і тому кожен з нас повинен знати її, любити і вивчати.