Контрольний твір на тему лицарство сміливість наших предків в українських історичних піснях (не з інтернету незрозумілих слів не потрібно)

Олександр Довженко писав: «Українська пісня — це історія українського на­роду, народу-трудівника, народу-воїна». Важливе місце серед пісенних скарбів нашого народу посідають історичні пісні. Саме в них вдячні сини і доньки Укра­їни оспівували сміливість, відданість, жертовність захисників рідного краю.

Справжніми лицарями свого часу були козаки. їхні подвиги знані не лише в Україні, а й за її межами. Історії відомий факт, який розповідає про те, як ко­заки на чолі зі славним гетьманом Сагайдачним до французам захисти­ти фортецю від ворогів.

Саме про них, відважних лицарів, розповідають нам історичні пісні. Одним із яскравих пісенних образів є образ козака Байди. Слухаєш «Пісню про Байду» — і серце огортає почуття гордості та суму одночасно. Радієш з того, що Байда зберіг людську гідність — вистояв перед спокусою. Спокушав його «цар турецький» славою, грошима, знатною дружиною. Але для козака найбільшим скарбом була особиста воля та свобода народу, Батьківщини. Свої ідеали він захищав до останнього подиху, як справжній воїн, Байда помирає зі зброєю в ру­ках. А сумуєш тому, що Вітчизна втратила відданого захисника.

Надзвичайно популярною у народі була пісня про козака Морозенка. Він, сильний духом воїн, повів свій загін проти татар. Вороже військо було числен­нішим, але козацького ватажка це не злякало:

Бились наші козаченьки

До ночі глухої, —

Полягло наших чимало,

А татар утроє.

Не повернувся Морозенко до рідної домівки. Закатували його нелюди в людській подобі — «вирвали серце». Багато і його побратимів наклали головою у во­рожому краї. Безмежним було горе матерів, які оплакували загиблих своїх си­нів. Та чим більше проливалося сліз, тим завзятіше козаки нищили ворогів.

Ще одна сторінка нашої історії була написана кров’ю. Вона розповідає про славні роки Національно-визвольної війни, яку очолив Богдан Хмельницький. І особливою любов’ю і повагою ставився народ до свого гетьмана. У піснях його називали «батьком Хмелем», оспівували його подвиги. Не обійшов народ шаною і гетьманових побратимів: славного кошового Івана Сірка, відважного воїна Максима Кривоноса, талановитого ватажка Івана Богуна.

Минали роки за роками. Час загоїв криваві рани, висушив гіркі сльози, але завдяки пісні в пам’яті народній назавжди залишаться імена справжніх лицарів-захисників. Їхня мужність, сміливість, відвага є взірцем для лица­рі її нового часу.

Українська література знає багатьох геніїв серед яких видатний письменник Іван Нечуй-Левицький.Напевно кожен громадянин України читав його твір "Кайдашева сім'я".
Цей твір є особливим хоча б тим , що тут описане життя перших років після скасування кріпосного права.Сім'я Кайдашів не була типовою на той час , адже батьки заради кращого життя своїх дітей готові були на все. І всеж якщо говорити про тодішню етику і мораль можна сказати кожен жив по принципу моя хата скраю, адже ніхто з сусідів чи односельців не наваєився доплмогти Кайдашам.На мою думку жодної моралі не було в Марусі Кайдашихи: воюваьи з рідними дітьми , так ненавидіти невісток, та й кінець кінців оцінювати людей по майну. Більше ідей в голову не лізе вибач

Для мене гармонія людини і природи — це баланс усіх емоцій, любов до усіх людей і навкилошнього світу. Медитації, прогулянки у лісі і екологічна до природі дає нам великий спокій.

Праця над своїм духовним,ментальним, фізичним тілом, отримуваня нових знань, до природі і наблюдиння як опадае листя чи іде дощь показує магію гармонїі і заряжає енергією духовності.

Духовність іде від слова — дух. Потрібно виховувати і ростити свій дух як новий саджанець у саду. Поливати новими знаннями, дісциплінировати медитаціями от алкоголю, мату і тощо. І давати свою заботу любовью до себе і усього світу, Бога.

Природа — це танець життя і смерті, харчовий ланцюжок між тваринами і багатогранний змін емоцій (цунамі, зверження вулкана, зміни пори року, спів птахів тощо). Кожень день якісь звір охотиться на зайця,змінюється день на ніч, і уся природа остається при балансі і гармонії

Так що таке велика духовна цінність? Це гармонія між людиною і природою, любов до один одного і до підтримка. Людина прямує по стопам природи і бере приклад з неї, а природа навчає і дає нові знання ( згадаєте урок біології, або коли вчені взнали новий вид тварини, да ї коли людина змогла розбути вогонь). Я думаю це баланс між природою і людиною.