Скласти твір-роздум "щястя в повітрі не в'ється, воно в боротьбі дістаеться"

У чому полягає формула щастя

Хоч загальна формула щастя й неможлива внаслідок дуже несхожих уявлень про нього різних людей, усе ж можна побачити деякі спільні ознаки.

Важко уявити собі щасливу людину, яка не мала б справи, корисної людям. Мова зовсім не про працю заради людства або заради суспільства (хоч така праця людей, до неї здатних, без сумніву, робить щасливими), це може бути робота для людей, які живуть поруч із тобою. Людина для людей — так називається цей компонент щастя.

Інший, не менш важливий компонент щастя — інтимний, особистий. Дружба, любов, гарна сім'я, діти, міцне здоров'я — ось що необхідно кожному.

Не слід забувати й про розумне забезпечення нормальних людських побутових потреб. Життя цивілізованої людини передбачає певний рівень комфорту. Людина повинна жити гідно, і говорити про це зовсім не соромно.

Співвідношення двох компонентів, які умовно можна назвати «суспільним щастям» та «щастям особистим», для кожної людини індивідуальне, воно залежить від умов її життя, від характеру, врешті, від виховання, яке вона отримала.

Щастя, як і нещастя, на все життя людині не дається. Учені стверджують, що щастя — це процес, це вічна за нього боротьба.

«Щастя в повітрі не в'ється, воно в боротьбі дістається», — учить народне прислів'я. Я вважаю, що для того, щоб стати щасливим, треба докласти зусиль, можливо, від чогось відмовитись, щось у собі подолати, перетерпіти смугу невезінь і завжди вірити, що щастя все-таки існує, що воно досяжне...

Можна написати такі поради для родини Кайдашів:

      У творі «Кайдашева сім’я» конфлікти у родині визрівають на ґрунті розподілу грошей і майна. Сини старих Кайдашів ніяк не можуть вирішити, хто з них має отримувати більше благ. Через це родина знаходиться у постійній атмосфері ворожнечі та сварок. Як же досягти перемир’я Кайдашам?
     На мою думку, перш за все кожен із членів родини має усвідомити, що ніякі гроші і блага не можуть принести стільки щастя, скільки може надати сім’я. Вони повинні бути більш терпимішими до своїх близьких, боятися завдати шкоди їхньому здоров’ю.
      Кожен із Кайдашів перш за все – це індивідуальність. Усі вони різні, тому їхні плани на життя не сходяться. Через це також відбуваються сварки. Проте, якби усі Кайдаші усвідомили це, то вони б не примушували жити інших за своїм планом. І це б до зменшити конфлікти.
     Окрім цього, я б порадила дорослим Кайдашам менше втручатися у життя синів. Вони повинні змиритися з тим, що їхні діти вже дорослі, що вони мають свою родину. Проте матір та батько так і не змогли відпустити Лавріна та Карпа від себе.
Отже, щоб досягти миру у родині, необхідно навчитись поважати старших, слухати одне одного та любити членів своєї сім’ї. Якщо б Кайдаші дослухались хоча б цих простих істин, то у їхньому домі точно б запанували та злагода.

Повість-казка Марини Павленко «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» — це твір про дитячу фантазію й дружбу, про дорослі проблеми і віру в диво, про сучасність і далеке минуле. Дівчинку Софійку зовсім замучили нічні жахіття, що відбуваються у квартирі знизу. Хазяї цієї квартири поїхали, а за кімнатними квітами доглядає сусідка бабця Валя. Дівчинку трішки лякає і сама бабця, і її чорнющий кіт Фантик, та найбільше її бентежать крики й тупіт, що в ніч на повний місяць чи грозу чуються з пустої квартири внизу. Ще Софійка страшенно переживає через те, що однокласник Вадим Кулаківський майже не звертає на неї уваги. Дівчинку бентежить новина, що рід Кулаківських протягом багатьох поколінь переслідує якесь прокляття. Понад усе Софійці хочеться до родині, щоб Вадик жив у нормальнім сім’ї, не страждав, бо батьки далеко, а стара бабуся не може впоратися з вибриками онука-підлітка. Правда, самому Вадику його життя подобається, адже він робить усе, що заманеться: почав палити цигарки, водиться з якимись непевними людьми, краде й перепродує крадене. Щоб вирятувати однокласника з життєвих негараздів, Софійка відважилася подолати час. Дізнавшись, що стара шафа — це портал, через який можна повернутися в минуле і змінити щось на краще, дівчинка не побоялася використати таку можливість. Дивним чином Софійка завади опиняється у вирі подій. Вона загубила чудові корали, і це завадило тітоньці Оксані вийти заміж за чоловіка, який мав сім’ю і двох дітей, але приховував це. Софійка втрутилася в минуле, врятувала Катрю Кулаківську, її нареченого Семена та його батьків від страшної смерті, а себе привидів загиблих у пустій квартирі. Звичайно, твір наповнений казковими пригодами, мандрами в часі, але, як і в кожній казці, у творі Марини Павленко багато реального. Усе це робить його цікавим не тільки для дітей, а й для дорослих, які, прочитавши «Русалоньку…», зможуть згадати своє дитинство і краще зрозуміти власних дітей-підлітків.