Золотое слово святослава из слово о полку игореве

"Золотое слово" Святослава в "Слове о полку Игореве" "Золотое слово" Святослава в "Слове о полку Игореве" Древнерусский текст Перевод Н. А. Заболоцкого     Тогда великый Святъславъ изрони злато слово         с слезами смѣшено                      и рече: „О моя сыновчя, Игорю и Всеволоде! Рано еста начала Половецкую землю         мечи цвѣлити,         а себѣ славы искати. Нъ нечестно одолѣсте, нечестно бо кровь поганую пролиясте. Ваю храбрая сердца         въ жестоцемъ харалузѣ скована,         а въ буести закалена. Се ли створисте моей сребреней сѣдинѣ? А уже не вижду власти                      сильнаго,                      и богатаго,                      и многовоя брата моего Ярослава,                      съ черниговьскими былями,                      съ могуты,                      и съ татраны,                      и съ шельбиры,                      и съ топчакы,                      и съ ревугы,                      и съ ольберы. Тии бо бес щитовь съ засапожникы кликомъ плъкы побѣждаютъ, звонячи въ прадѣднюю славу. Нъ рекосте: «Мужаимѣся сами: преднюю славу сами похитимъ, а заднюю си сами подѣлимъ!». А чи диво ся, братие, стару Коли соколъ въ мытехъ бываетъ, высоко птицъ възбиваетъ: не дастъ гнѣзда своего въ обиду. Нъ се зло — княже ми непособие: наниче ся годины обратиша. Се у Римъ кричатъ подъ саблями половецкыми,           а Володимиръ подъ ранами. Туга и тоска сыну Глѣбову!“. И тогда великий Святослав Изронил свое златое слово, Со слезами смешано, сказав: — О сыны, не ждал я зла такого! Загубили юность вы свою, На врага не во-время напали, Не с великой честию в бою Вражью кровь на землю проливали. Ваше сердце в кованой броне Закалилось в буйстве самочинном. Что ж вы, дети, натворили мне И моим серебряным сединам? Где мой брат, мой грозный Ярослав, Где его черниговские слуги, Где татраны, жители дубрав, Топчаки, ольберы и ревуги? А ведь было время — без щитов, Выхватив ножи из голенища, Шли они на полчища врагов, Чтоб отмстить за наши пепелища. Вот где славы прадедовской гром! Вы ж решили бить наудалую: „Нашу славу силой мы возьмем, А за ней поделим и былую“. Диво ль старцу — мне Старый сокол, хоть и слаб он с виду, Высоко заставит птиц лететь, Никому не даст гнезда в обиду. Да князья мне не хотят, Мало толку в силе молодецкой. Время, что ли, двинулось назад? Ведь под самым Римовым кричат Русичи под саблей половецкой! И Владимир в ранах, чуть живой, — Горе князю в сече боевой!

Источник: http://www.literaturus.ru/2016/07/zolotoe-slovo-svjatoslava-tekst.html
© Literaturus.ru : Мир русской литературы

Це  пыдыйде чи може  я не так написала! сашко-цитатна характеристика : гостро відчуває несправедливість дорослих по відношенню до сіроманця " він один, а їх онде скільки " сміливий, ладен на все, аби врятувати друга, наважується йти в одесу разом з сіроманцем, аби йому врятували зір: " кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося сні на сніг кожушину " лагідний, завжди лагідно звертається до вовка турботливий, добрий, вірний друг: " я з тобою, я тебе не покину і не ві нікому " любить ліс і все, що в лісі : " до школи була і дорога, нею ходили всі, хто хотів, а сашко ходив стежиною, лісом". чепіжний-цитатна характеристика жорстокий-б"є коня прикладом, прив'язує вовка за шию до драбини боягузливий-підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, говорить про потоп " загарбався головою в сніг", " задкував лісом". злопам"ятний -неодноразово згадує про козу, яку з'їв сіроманець злостивий- говорить про те, чому ввок не з"їв коня, коли той був ще молодий глузливий- глузує з собак, коли ті зачули сроманця як його впіймали, з дружини, яка годує собаку лютий- люто рушає на старого вовка, влаштовує погоню на нього безжалісний до коня, вовка, собак запобіжливий, послужливий " слухаю", " єсть" користолюбний-думає про те, як продасть цуценят брехливий-гоорить про те, що вовк з"їв вівцю, толочить посіви. схильний до крадіжок " як и я був вовком, я б тоді все розказав сіроманцеві і про чепіжного, як він ночами краде в полі солому " грубий-на грубість героя вказує його мова-груба та зневажлива

Твір на тему: «жінка — уособлення краси на землі, джерело добра, яке змінює світ». (за творами шевченка та іншими, вивченими у 9 класі.) тяжку долю жінок-матерів змалював у своїх творах видатний український письменник та поет т. г.шевченко. у творах «наймичка», «катерина», «марія», «сова» розповідається про жінок-матерів, які, самостійно виховуючи своїх дітей, з різних причин пережили трагедії свого життя. поема «катерина» була першим твором, в якому розповідається про тяжку долю жінки-матері. в ньому йдеться про тяжку долю матері, яка поза шлюбом народила сина від москаля, що пішов на війну і не повернувся. дівчина не знаходить підтримки своїх батьків, вона у розпачі і вирішує йти на пошуки свого коханого. але потім вона кориться своїй долі і в тяжкій душевній травмі залишає сина напризволяще, а сама топиться.катерина була слухняною дівчинкою, була надією своїх батьків. але шевченко вже бачить, яка тяжка доля чекає дівчину, про що говорить у таких рядках: «катерино, серце моє! лишенько з тобою! де ти в світі подінешсяз малим сиротою? хто спитає, привітаєбез милого в світі ? »саме така доля чекала катерину, котра одна, в злиднях, пішла шукати батька дитини, який покинув їх назавжди.твір «наймичка» став другим твором про тяжку жіночу долю. хоч долі цих жінок і відрізняються, але в чомусь вони перетинаються. в цьому творі йде мова про те, як наймичка ганна народила сина марка. про історію його народження автор нічого не розповідає, а починає оповідь вже після його появи на світ.ганна підкидає свого маленького сина до заможних селян. залишається тільки здогадуватися, чому мати йде на такий вчинок. з часом дівчина наймається в будинок до прийомних батьків своєї дитини. її очікує тяжке випробування: бачити кожен день свого сина, жити поряд з ним і робити все для того, щоб він нічого не запідозрив. для неї дуже важливим, але занадто тяжким було питання: чи зможе він її прийняти, чи не звинувачуватиме її у цьому вчинку. вона безмежно мучиться цими запитаннями, аж поки не розповідає про все своєму синові. хоч ганні і пощастило жити у добрих людей, але для матері це було тяжким випробуванням.т. г. шевченко у своїх творах створив нетиповий образ жінки-матері, і якщо його узагальнити, то ми побачимо добру, просту, красиву дівчину, гарно виховану, яка палко, але невдало закохується, має мужній характер, бажає щастя для своєї дитини і кориться своїй долі. саме такий образ жінки-матері в своїх творах розкриває нам тарас шевченко.