Твір-роздум на тему як доля тараса шевченка пов'язана з долею україни

Тарас Григорович Шевченко - видатний український письменник, на долю якого випало багато труднощів. По-перше, від був кріпаком, а це зовсім непросто, його заарештовували, відправляли у заслання. Але попри всі негаразди він витримав!
Дальше тему можно развивать, смотря сколько нужно. 

Дружба-це не тільки спілкування і балачки між людьми.Це насамперед взаєморозуміння, повага один до одного,підтримка у складних ситуаціях, і так перераховувати можна дуже довго.Маючи справжеього друга можна досягти великих досягненьі витримати болісних падінь.З ним можна бути самим собою, не стримувати своїх емоцій і почуттів. Друг не видасть твоїх таємниць, і буде радіти у разом з тобою, і буде сумувати коли тобі погано.Разом з другом набагато легше долати перешкоди і біди.Дружба-це одна із найцінніших речей у нашому житті.Тому потрібно її берегти як цінний скарб як зіницю ока.

           Пропоную охарактеризувати образи Вітьки Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий б:

           Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.

           Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками.  Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».

           Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української дівчини.