Відповідь:
Зараз реклама оточує нас на кожному кроці. У метро, автобусі, по дорозі в магазин. Ми беремо в руці смартфон, заходимо в інтернет, а там знову рекламні заклики. Виробники активно просувають свій товар в маси завдяки рекламі. Напевно, коли в світі з’явився найперший продавець, з’явилася і перша примітивна реклама.
Сьогодні реклама – це не тільки двигун прогресу, але іб заробити чималі гроші. Навіть в газетах і журналах реклама стала займати більше місця, ніж «корисний» друкований текст. Стає сумно і прикро, коли в надії купити цікавий журнал / газету, п’ятдесят відсотків ми платимо за непотрібну нам рекламу. Але і реклама по ТБ не відстає. Нав’язливість деяких роликів поступово починає дратувати, хочеться швидше перемкнути канал або зовсім вимкнути телевізор.
Звичайно, не весь світ піару і реклами такий поганий. Наприклад, в Каннах щорічно проводять фестиваль кращих рекламних роликів, зібраних з усіх куточків світу. Особисто мені дуже подобається реклама парфумерії. Часто вона виглядають як трейлер до дуже крутому фільму, а не ролик для просування товару. Непогані і гумористично відео з людським дубляжем тварин, що рекламують собачий / котячий корм.
Пояснення:
Всесильний магнат Потоцький знущався не лише з селян, а й з небагатих шляхтичів. Особливо ненавидів євреїв. Дав одному чужому гріш і наказав кукати на дереві, а тоді вистрілив, сказав, що думав, що то зозуля. А щоби інший пан не злився, навантажив цілий віз своїми євреями та й відіслав до нього. Коли йому сподобалася одна непокірна селянка, спочатку наказав намалювати її портрет, а тоді вбив, щоби не дісталася нікому.
У володіннях Потоцького жив небагатий шляхтич Кондратович. Економ вигнав його з власної землі. Кондратович пішов шукати правди у Потоцького. При зустрічі вельможний магнат спитав, чи має шляхтич голку. Голки не було. Тоді Потоцький показав, що у нього на рукаві завжди є голка з ниткою, і наказав відшмагати шляхтича. Кондратович вирішив відомстити. Родич розповів йому, що Потоцький щотижня в одязі жебрака ходить до віддаленої каплички молитися. Кондратович підстеріг його, вдав, що не впізнає, й спитав, чи той має голку. Голки тоді при графові не було. Кондратович шмагав його й приказував, що так його вчив сам вельможний Потоцький.
Наступного дня Кондратовича покликали до графа, і Потоцький його нагородив. Повернувшись до свого дому, Кондратович так само покарав економа, бо у нього теж не було голки. Коли економ прийшов скаржитися до Потоцького, той наказав заплатити Кондратовичу, бо він хороший учень.
Так Кондратович покарав не одного посіпаку, кожного разу кажучи, що то його вчив сам Потоцький.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Хто сприяв викупу т шевченка з кріпатства хто був у тараса шевченка викладачем малярсьої справи
Ось вони – ті люди, які не лише визволили Тараса Шевченка з кріпацтва, але й сприяли його творчій натурі, допомагали здобувати знання:
Іван Сошенко – українець родом з Богуслава, чия юність, як і Шевченкова, пройшла на Черкащині, маляр. Першим почав замислюватися про звільнення генія з кріпацтва й порадився про це з письменником Євгеном Гребінкою.
Євген Гребінка – українець із Пирятина, видавав у Петербурзі альманах “Ластівка”. Він перший узявся за літературну освіту Шевченка, за його до себе з 1837 року на літературні вечори. “Хрещений батько” першого видання “Кобзаря”. Саме йому Тарас Шевченко присвятив поему “Перебендя”.
Василь Григорович – теж з Полтавщини, земляк Євгена Гребінки. Чоловік доньки славного українського різьбяра Івана Мартоса. Секретар Товариства заохочення мистецтв, професор теорії естетики, віце-президент Імператорської Академії мистецтв. Йому Шевченко присвятив поему “Гайдамаки”.
Олексій Венеціанов – син грека з Ніжина й українки, вчитель Івана Сошенка, товариш Євгена Гребінки по гімназії. Придворний живописець.
Василь Григорович та Олексій Венеціанов товаришували з відомим поетом Василем Жуковським (вихователем царя Олександра I), якому й представили Шевченка.
Василь Жуковський – поет-романтик, позашлюбний син туркені-полонянки та російського поміщика Опанаса Буніна. Прізвище отримав від збіднілого дворянина Андрія Жуковського, який був його хрещеним батьком. Василь добре знав долю кріпаків і почав дбати про звільнення Шевченка – українського “алмаза в кожусі”.
Карл Брюллов – нащадок французів-гугенотів. Його предки емігрували до Німеччини, згодом переїхали до Росії, але вільнолюбний дух, притаманний французам, художник зберіг. Українець Іван Сошенко познайомив Шевченка з Карлом Брюлловим. Це знайомство стало вирішальним у долі юного Шевченка…