Твір роздум на тему: щоб після мене люди жили краще

Чи хочу я щоб після мене люди жили краще ? Це дуже цікаве питання. Звісно ж хочу. Кожна людина аналізуючи своє життя розуміє що можна було б щось змінити, покращити. Тоді життя людей після тебе також буде краще. Це питання стосується всього суспільства. Якщо люди поєднаються, тоді разом вони зможуть багато чого змінити і досягти.

Іван карпенко карий - відомий талановитий драматург його перу належать вісімнадцять оригінальних п'єс в яких він показав збагачення землевласника через експлуатацію селян, гнів і страждання народу життя української інтелігенції . у комедії "сто тисяч" автор викрив зажерливість багатія герасима калитки, який збагачувався працею наймитів їх нещадною експлуатацією шкодував для них їжі . герасим на всьому заощаджує, скуповує землю в дворян, які розорились. сенс життя для нього полягав у постійному збагаченні . втративши гроші він не знає як буде далі жити . на той час і навіть зараз суспільство вважає, що цінність людини вимірюється кількістю грошей, які вона має тому в бажанні здобути гроші люди здатні на все навіть втрати душу .герой п'єси савка казав : "без душі мабудь легше, ніж без грошей" цікавий персонаж п'єси багатій терентій пузир .джерелом його збагачення теж була жорстока експлуатація селян найманих робітників . також він не побоявся збагатитися шляхом злочинних махінацій . здивувало мене те, що пузир вирішив збагатитись за рахунок шлюбу дочки з сином багатія чобота .його не цікавили почуття власної доньки, яка любила учителя гімназії - калиновича. життєві принципи пузиря це "користь витягати хоч би й зубами прийшлось тягнути" .він через жадобу до збагачення став жорстоким і бездушним, безчесним та некультурним . наскільки він був скупим. що ходив у подертому кожусі і ховавши в банки, де зберігав свої мільйони він в торбі носив хліб і сало, щоб не платити за обід . хоча себе він вважав добрим і чесним, багатство він наживав важкою працею. проблеми які висвітлив драматург в п'єсі "сто тисяч "є проблеми й сьогодення . карпенко-карий змушував читачів замислитися над тим як треба жити і працювати чесно, щоб не було стидно у майбутньому перед своїми нащадками . письменник сучасності мирослав дочинець пише : "основні речі у житті є безкоштові .вони нам просто дані" . "щастя ніколи не приходить з чеком чи з банківським рахунком " , "за гроші можна купити чудовий будинок, але не ій затишок , за гроші можна купити ліжко, але не сон , за гроші можна купити поверхневі стосунки, але не дружбу ". те, чим ти є значно важливіше, ніж те, чим ти володієш. і дійсно я з ним погоджуюсь.

мій твір буде буде про те, що друг справді “пізнається в біді”. я розповім, як у скрутну хвилину мені допоміг мій справжній друг максим.

якось улітку ми разом з максимом каталися на велосипедах та заїхали на чужу вулицю. раптом із-за рогу вискочила зграя собак. вони всі голосно загавкали. а одна невелика “моська” навіть напала на мене, намагаючись вкусити велосипеда за колесо. ми з другом довго не чекали, багато не розмовляли, а стали чимдуж крутити педалі та втікати звідти.

поспішаючи, я не втримав на повороті руля та впав просто на дорогу. я боляче здер коліно об асфальт та забив руку. в цей час невеликий, але дуже злий собака майже наздогнав мене. але максим врятував мене від нього.

почувши грюкіт, максим відразу повернув назад, зіскочив з велосипеда. він вчасно встиг вихопити велосипедний насос та відігнав ним собаку. пес ще довго лементував на всю вулицю, але мій друг погрожував йому насосом та не дозволяв наближатися. собака врешті-решт вгамувався та дав нам спокій.

максим допоміг мені дістатися мого двору. він і мого велосипеда доніс, хоча ще мав доправити додому свого. за все це я йому дуже вдячний.