Уречені "це було тої доби, коли розпахана україна мусила в московського царя олексія михайловича оборони шукати" викорастано: a-синекдоху б-метафору в-оксиморон г-паралелізм д-персоніфікацію

А) Тому, що слово «Україна» для позначення особи.

Про малого Михайлика

Объяснение:

Образ Михайлика розкривається різними засобами: тут використовується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки Михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька Себастіяна тощо. Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші... Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою.Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець.Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика. У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила.

Український:

Історія створення-вірші написані в 1825-му році і присвячені А.П. Керн. Опубліковані в альманасі "Північні квіти" в 1827 р.

Тема вірша-вірші про нерозділене кохання, яка все ж рятує людину, підносить його душу і наповнює життя сенсом.

Композиція-вірш складається з трьох умовних частин. перша частина-ностальгічна, де герой сумує за коханою, друга-описує почуття самотності і страждання героя, третя – повертає героя до життя, рятує від відчаю знову воскресле почуття любові.

Жанр-любовне послання

Віршований розмір-п'ятистопний ямб з перехресною римуванням АВАВ.

Метафори - “бур порив бунтівний розсіяв колишні мрії”

Епітети - "небесні риси"," безнадійна смуток","дивна мить".

Порівняння - "як швидкоплинне бачення, як геній чистої краси".

Русский:

История создания – стихи написаны в 1825-ом году и посвящены А. П. Керн. Опубликованы в альманахе “Северные цветы” в 1827 г.

Тема стихотворения – стихи о неразделенной любви, которая все же человека, возвышает его душу и наполняет жизнь смыслом.

Композиция – Стихотворение состоит из трех условных частей. первая часть – ностальгическая, где герой тоскует о возлюбленной, вторая – описывает чувство одиночества и страдания героя, третья – возвращает героя к жизни от отчаяния вновь воскресшее чувство любви.

Жанр – любовное послание

Стихотворный размер – пятистопный ямб с перекрестной рифмовкой АВАВ.

Метафоры – “бурь порыв мятежный рассеял прежние мечты”

Эпитеты – “небесные черты”, “безнадежная грусть”, “чудное мгновенье”.

Сравнения – “как мимолетное виденье, как гений чистой красоты”.