Твір на тему: лист зостереження князю ігорю щоб він не ходив на половців

Понад вісім століть тому було створено «Слово о полку Ігоревім». Однак цей твір не перестає нас дивувати й сьогодні. Чому ж цей твір виявився настільки довговічним, залишився актуальним для нас – людей, що живуть вже в двадцять першому столітті?

Я вважаю, що «Слово о полку Ігоревім» присвячене не якомусь окремому герою, а всій Руській землі в цілому. Автор «Слова о полку Ігоревім» засуджує егоїзм руських князів, чвари і місницькі політику. На прикладі походу на половців Новгород-Сіверського князя Ігоря показано, до чого призводить їх небажання відстоювати загальнонародні інтереси.

Князь Ігор іде у похід на половців один, нікого не слухаючи, а тому і терпить поразку. Він самостійно відправляється в похід лише задля слави. Безумовно, князь любить свою Батьківщину, але бажання особистої слави править їм, незважаючи на те, що з самого початку його попереджають про поразку численні знамення:

«Сонце йому тьмою путь заступало;

Ніч стогонами грози птахів пробудила,

Свист звіриний встав, збила дів –

Кличе на вершині дерева,

Велить прислухатись…».

Але все ж таки автор симпатизує Ігорю, адже він дійсно відважний, хоробрий, справжній воїн, який готовий померти за землю російську:

«Скріпив розум силою своєю

І погострив серце своє мужністю;

Сповнившись ратного духу,

Навівши свої хоробрі полки

На землю Половецьку

За землю Руську».

Але егоїзм і нерозсудливість князя призвели до міжусобної боротьби, оскільки князь піклується про свою честь більше, ніж про честь батьківщини. У кінцевому результаті це призвело до міжусобиць, до розбратів, до втрати єдності Русі як держави і до нападу половців на руську землю.

Однак центральний епізод дає інший поворот плач Ярославни,  юної дружини Ігоря. Вона представляє собою образ ідеальної слов’янської жінки, яка  оплакує полоненого чоловіка, сумує про полеглих руських воїнів. У пісні вона закликає на до сили природи: «вітер, вітрило», «Дніпро Славутич», «світле пресвітле сонце». Її плач – уособлення плачу всій землі руської.

І все ж ще до того моменту, коли князь Ігор повернувся до Києва, в душі героя відбувається переворот і він усвідомлює згубність подібних необдуманих походів. Він готовий взяти участь у спільній битві проти половців, а значить, егоїстичні прагнення Ігоря виявляються переможені розумом .

Саме тому й завершується «Слово о полку Ігоревім» радісним вітанням не тільки до князя Ігоря, а й до всіх князів і дружин, які б’ються за руську землю Цим автор висловлює думку про необхідність єднання.

1) Тема - розповідь про сумну долю козака, який поїхав на віну та загинув на чужині.
2) Ідея - уславлення вірності козака своєму військовому обов'язку, патріотизму, засудження війни.
3) У цій пісні не сказано про якусь конкретну історичну подію. Але все ж таки: або козаки воювали проти когось, або брали участь у завойовницьких походах.
4) За жанром - це соціально-побутова козацька пісня.
5) Образи: молодий козак; явір, калинонька, пташки.
6) Художні засоби: звертання, повтори, епітети, зменшувально-пестливі слова. Також у пісні присуті окличні речення.
7) Пафос - патріотичний. Настрій - сумний, журливий.

 Тема «За Сибіром сонце сходить»: розповідь про Устима Кармалюка, який після повернення із Сибіру продовжує захищати інтереси простого люду від «владик»: Ідея «За Сибіром сонце сходить»: возвеличення прагнення народного месника боротися за волю, справедливість; надавати до тим, хто її потребує. Основна думка: «З багатого хоч я й візьму — Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю». Жанр «За Сибіром сонце сходить»: історична пісня. Композиція «За Сибіром сонце сходить» Експозиція: повернення У. Кармалюка із Сибіру. Зав’язка: продовження народним месником діяльності на благо знедолених. Кульмінація: неможливість Устима жити з родиною. Розв’язка: переслідування і засудження героя владою. Даний твір побудований у формі розповіді самого героя, що надає пісні глибокого ліризму, задушевності. Художні засоби «За Сибіром сонце сходить» Метафори: «сонце сходить», «прийшла туга до серденька». Епітети: «славні хлопці», «хороші хлопці», «світ великий і розкішний». Повтори: «дзвони дзвонять», «нехай…», «світ великий», «при дорозі подорожньою». Риторичні оклики: «Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте!», «Як не має він грошей — Треба йому дати!», «А здорові, хлопці!», «Благослови, отче!», «Світ великий і розумний Та ніде ся діти!», «Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!». Порівняння: «А мене, Кармалюка, Як звірюку гонять!» Риторичні запитання: «Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?», «Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?».

Джерело: http://dovidka.biz.ua/za-sibirom-sontse-shodit-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua