Потрібно твір на тему ''чи підкорив степан радченко місто? ''

Бажання підкорити місто є характерним і цілком зрозумілим бажанням для великої кількості мешканців сіл. Кожна людина прагне поліпшити своє життя, поставити собі певні завдання, домогтися їх і тим самим переконатися у власних силах і можливості досягати поставлених цілей. В якості прикладу можуть бути розглянуті жителі сіл, які хочуть переїхати у велике місто, яке здається їм місцем, де можна домогтися більшого успіху, реалізувати себе і показати, що ти чогось реально вартий. Гарним прикладом такої ситуації може служити головний герой роману «Місто» авторства Підмогильного Степан Радченко.Варто відзначити, що спочатку Степан не розраховував залишатися в Києві, куди він переїхав з рідного села, на дуже тривалий час. Його первинною метою було отримати якісну київську освіту, щоб потім повернутися в рідне село і зробити щось таке, що покращить життя односельчан, за рахунок отриманого київського освіти. Але, як тільки він перебрався в столицю, його тут же почали долати зовсім інші проблеми, а про свої початкові плани він ніби зовсім забув. Київ його налякав, але потім, поступово, змінив. Замість того щоб вчитися, Степан кинув навчання і почав займатися тим, що йому подобалося – писати. Крім того, для нього стають природними звичайні бажання киян, які криються у досягненні власних цілей будь-яким шляхом, чого б це людині не коштувало. Цілком зрозуміло, що звикнувши до цього, Степан перестав хотіти повернутися в рідне село і займатися тим, чим спочатку планував. Втім, незважаючи на все це, щось сільське в характері залишалося йому властивим, а тому він так і не став повністю щасливою людиною.Можна сказати, що Степан Радченко підкорив місто? Відповідь на це питання неоднозначна. З одного боку, Степан зміг домогтися реального життєвого успіху, став хорошим письменником, отримав певне визнання. З іншого боку, людина ніколи не може змінитися тотально і повністю. Їй завжди залишається притаманне щось з минулого. Крім того, більш високі початкові цілі Степана він так і не зміг реалізувати. Він не допоміг власним селу, не став йому дійсно корисним, він навіть не вивчився нормально. Але ж саме з такими намірами він вирушав до Києва. Загалом, цілком можна припустити, що все сталося навпаки: саме Київ підкорив Степана, змішав йому всі плани, змінив його під себе. Це можна з упевненістю підтвердити тим, що, незважаючи на всі свої успіхи, ніякого щастя Степан Радченко так і не досяг

Есть ли смысл в нашей никчёмной жизни???На этот вопрос можно ответить неоднозначно,так как каждый видит свою жизнь как в чёрном,так и в белом цвете.Если человек живёт ради когото,для когото,то и смысл жизни есть.Тогда и жить хочется,любить,жалеть,заботиться,а если относится ко всему негативно,то и смысла в жизни то и нет.Каждый из нас выбирает свой путь и идёт по нему,ну а если сворачивает не в ту сторону,жизнь всегда предупреждает его об этом и даёт шанс исправить свои ошибки.Жить нужно так,чтобы не было стыдно потом за свои поступки,тогда и жизнь никчёмной не будет.

Любов до Вітчизни - одна з найбільших чеснот

За всіх часів патріотизм, тобто любов до рідної країни, був серед чеснот, що найбільш цінувалися у людині. І це цілком зрозуміло. Вітчизну не обирають, як не обирають рідну мати, і любов до Вітчизни певною мірою схожа на люов до матері, що дала життя. Тому у будь-яку епоху любов і повага як до батьків, так і до Батьківщини була і є одною з найбільших чеснот - недаремно у багатьох мовах слова "батько/батьки" і "батьківщина" є спільнокореневими. 

Якщо людина зневажає країну, що породила її - ганьба такій людині. Цуратися рідної країни - це те ж саме, що з призирством ставитися до рідної матусі. Звісно, що і люди, і країни не бувають ідеальними, але ж люблять їх незважаючи на недоліки. Людина, яка любить свою Батьківщину, ніколи не буде виказувати зневагу до неї - ані словом, ані ділом. Навпаки, справжній патріот буде робити все залежне від нього, щоб його рідна країна стала кращою. 

На мій погляд, любити своїх батьків і свою Батьківщину для людини є природнім. Як же можна ставитися зневажливо до людини або країни, що дала тобі життя? Я вважаю, що аж ніяк не можна.