Віршовий розмір і композиція вірша (мій дух як ніч)

Віршовий розмір:
-Чотиристопний ямб.

Композиція:
-Байрон назвав поезії цього циклу мелодіями. Вірш вражає своєю музичністю і мелодійністю.

1. Рішення Остапа.
2. Гвалт у панському маєтку.
3. Байдужість народу до своєї тяжкої долі.
4. Остання мить перед розставанням.
5. Згадка з дитинства Остапа.
6. Втеча Соломії разом з коханим.
2.
1. Осіння ніч
2. В очікуванны переправи
3. З’явлення човна
4. Козацькі вартові
5. У млині Якима
6. Переїзд
7. Поранення Остапа
3.
1. Втеча від варти
2. Перев’язування рани
3. Соломія шукає шляху
4. Пожежа у плавнях
5. Марення Остапа
6. Остап віч-на-віч із вовком
7. Думки і бажання героя
4.
1. Хатина циган.
2. Благання циган Соломією.
3. Остап під опікою старої циганки.
4. Побут циган.
5. Соломія вирушає на заробітки.
6. Арешт.
5.
1. Домовленість.
2. Соломіїні радощі.
3. Арешт Остапа.
4. Соломія турбується про визволення Остапа з «конаку».
5. Підготовка до визволення.
6. Річка.
7. Поєдинок з вартою турецького човна.
8. Смерть Соломії та Івана.
Епілог
1. Маленька халупка.
2. Вітер.
3. Остап — старий дід.

На думку інших людей , ще одним дивацтвом було в хлопця бажання читати.Бо Михайлик перечитував все. В одній з книжок описувалося здичавіння чоловіка, який покинув місто. Він оселився в степу, орав землю і навіть чоботи став мастити дьогтем. Тоді ще не всі знали, чим ще, крім дьогтю мастити чоботи Хоча мати й гримала часто за те, що хлопець не може відірватися, мов заворожений, від книжки, і грозилась викинути їх у піч, та все ж читання не припинялось. Навесні мати починала діставати з комори, скрині, сипанки, з—під сволока і навіть з—за божниці свої вузлики з насінням. Вона радісно перебирала своє добро і в мріях вже бачила себе посеред літа поміж зеленого зілля. Насіння для неї було святим. "Мати вірила: земля усе знає, що говорить, чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого". Це мати навчила любити землю, роси, ранковий туман, любисток, м'яту, маковий цвіт і калину, "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і яку розквітлому соняшнику ночує оп'янілий джміль". В роки розрухи через село проходили різні люди. Одні тікали від голоду, інші шукали кращої долі, треті — заробітку. Одного разу через село йшла жінка з хлопчиком. "їхні страдні, виснажені обличчя припали темінню далеких доріг і голоду". Назавжди запам'ятався хлопцеві той, "хто в її материнству, її дитині скибку насущного хліба". Малому хлопчику було дивно й боляче гати байдужість дорослого, і він простягнув голодній дитині жменю гарбузового насіння, що витяг зі своєї кишені. Я знаю що твір вийшов дуже довгий але якось так)))