іван сила – реальна постать, український боксер, важкоатлет, що був визнаний найсильнішою людиною на землі у минулому столітті. про цю людино було знято фільм та написано о. гаврошем твір, що має назву «неймовірні пригоди івана сили». у цій казці розповідається про різні реальні та вигадані уявою автора події, що стались у житті івана.
іван був народжений у багатодітній родині, у досить ранньому віці змушений був покинути батьків та податися на заробітки до міста. саме у місті почалися його справжні пригоди. тут він влаштувався працювати вантажником, де, завдяки своїй силі, порався за половину робочого дня. на вокзалі важкоатлет познайомився зі своїм другом микулцею, якого благородно врятував від побиття. іван хоч і мав шалену силу, проте ніколи не застосовував її проти слабих та хворих.
визначною подією у житті сили стає знайомство з доктором брякусом. саме цей чоловік розповів йому, що треба багато тренуватись, правильно харчуватись та всіляко розвивати себе. завдяки цьому знайомству іван і став спортсменом. проте не полишав цей чоловік і важкої праці на вокзалі: «ін не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. до обіду іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал». це дає нам усвідомити, що іван – не лише талановита, а й працьовита та сильна духом людина.
чимало хорошого або ж поганого траплялось у житті цього чоловіка: смерть тренера, звинувачення у його вбивстві, тюрма, цирк, захист тварин, операція з заміни кістки на металеву пластину. але у кожній ситуації важкоатлет вмів найголовніше – залишатися людяним та добрим, захищати тих, хто в цьому має потребу, вперто йти до своєї мети та постійно розвиватися. іван наділений багатьма привабливими рисами, які б мав виховувати у собі кожний.
мій улюблений урок — світова література. що мені особливо подобається, це те, що він ніби переносить нас в інший час і іншу культуру. перед нами виникають фігури письменників і поетів минулих століть, на сторінках їхніх творів ми бачимо життя і характери людей, які жили колись до нас, яки є представниками інших народів і часів. саме в літературних творах вигадані герої постають перед нами як живі, наповнені своїми думками, почуттями. разом з ними ми переживаємо захоплюючі, а часто і трагічні події, немов стаючи частиною історії.
мені подобається, коли на уроці світової літератури ми дізнаємося про життя самого письменника або поета, про ті події, які підштовхнули його до написання твору. крім цього, мені подобається читання за ролями і складання характеристик героїв. я люблю заучувати красиві вірші про природу або про людей. вірші ніби мені ті почуття, які відчували поети, коли створювали їх.
уроки світової літератури не тільки пізнавальні, вони розвивають вміння правильно і красиво говорити, співпереживати героям, а також відкривають перед нами дивовижний світ подій, в яких ми б інакше не побували, і людей, яких би по-іншому і не зустріли.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Складіть 12 запитань з відповідями до казки "хуха-моховинка" ?
Хухи народжуються (А) навесні.
2. Моховинка була хухою (Г) боровинкою.
3. Між героєм та реплікою можна встановити відповідність..
Дід - (В) Господи! Пробач мені мої гріхи... Я не хотів би покинути цей світ, не покаявшись...Мама - (Б) То вві сні таке часом увижається. У житті такого ж не буває.Хо-Суковик - (А) По тому як той дід поспішає та оглядається, я бачу, що він робить не по правді.Хуха-Моховинка - (Д) Хухи не потребують подяки. Вони роблять добро з повинності.4. Розкажіть про всі добрі вчинки Моховинки.
Добрі вчинки Моховинки: 1) разом з іншими кликала на до лісника, коли дід рубав сосну;2) врятувала козу Лиску;3) пробачила діду погані вчинки та вивела з лісу. Автор захоплюється Моховинкою, яка вміє пробачати, допомагає іншим, безкорислива. Співчуває їй у нещастях. Це видно з ніжних та пестливих слів, яких вживає автор, описуючи персонаж.
5. Чому Моховинка не залишилася жити в хліві?
Моховинка не залишилася жити в хліві, бо «одного бракувало Моховинці: не було тут ніде поблизу жодної іншої хухи. А кожний знає, як тяжко жити без рідного товариства в чужій стороні!». Вона сумувала за своїми рідними, друзями, іншими хухами, рідним краєм.
6. Що приваблювало дітей у характері Моховинки?
Дітей приваблювало у характері Моховинки вигадливість, «вони весело забавлялися, бо хуха була моторна й уміла вигадувати всілякі виграшки», уміла копіювати рухи усіляких лісових тваринок, була добра, весела, мила, нешкідлива, співчутлива, слухняна, лагідна.
7. Як ви розумієте виділене слово в реченні Хухи не потребують подяки.
На мою думку вони безкорисливі та вважають своїм обов’язком допомагати слабшим, робити добро. Моїм обов’язком є добре вчитись, старанно виконувати домашнє завдання, виконувати доручення рідних.
8. Запишіть у робочий зошит усіх героїв казки «Хуха- Моховинка», розділивши їх у дві колонки:
Реальні персонажі: дід, лісник, діти та їхні батьки, кози. Вигадані персонажі: хухи, хо-Суковик, Лісовик.
9. Прочитайте уважно матеріал рубрики «До речі...» і перший абзац останньої частини казки «Хуха-Моховинка».Чому?
У рубриці «До речі...» написано, що «узимку вони впадають у сплячку аж до весни». У казці Моховинка мандрувала взимку, серед снігових заметів. У давніх віруваннях «хухи попереджають людей про небезпеку, яка чатує на мандрівника в лісі». У казці Моховинка допомагає козам, грається із дітьми. У літературній казці автор має право відходити від міфічних уявлень, бо це художній твір.
10. Чого навчає казка В. Королева-Старого «Хуха- Моховинка»?
Казка В. Королева-Старого «Хуха-Моховинка» навчає нас бути добрими, співчутливими, безкорисливими, уміти пробачати, допомагати іншим, любити свій рідний край, бережно ставитись до природи.
11. Дуже зраділи дитинчата, коли перед ними з 'явилося те миле звірятко, що вони бачили його вві сні. Люди більше вірять побаченому, адже воно зразу переконує. Так в казці мама не бачила живої хухи, тому вважає, що появляються вони тільки в сні. Діти впевнені в існуванні хухи, бо вони побачили її.
12. Уривок, у якому йдеться про життя Моховинки в хліві. Минав день за днем. Тихо й спокійно жила в козячому хліві Моховинка. Було їй тут тепло, мала вона м'яку постіль, їжа була смачна та поживна. Могла їсти досхочу запашного сіна, майже щодня знаходила кілька крихіток хліба, а часто могла ще й по-лизати краплинку молочка, що іноді вибризкувалося з дійниці на сіно. Одного бракувало Моховинці: не було тут ніде поблизу жодної іншої хухи.
Уривок, у якому йдеться про життя Моховинки серед дітей.
Тепер вони приносили Моховинці крихітки всього того, що їм давали найсмачнішого. А хуха, коли ніде поблизу не було когось із людей, показувалася дітям, гралася з ними, дуже їх бавила..