Асоціативне гроно ліричного героя у вірші плужника "вчись у природи творчого спокою"

Про цей вiрш Т. Шевченка лiтературознавцями написано багато дослiджень. Надзвичайно простий, без особливих художнiх засобiв, вiн просто чарує своєю поетичнiстю. Вражає те, що написаний вiн за похмурими тюремними гратами. Якою ж сильною була туга поета ш рiдною Украïною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, нiж квiтучий сад, мирна хлiборобська праця, дружна родина, спiв соловейка? Про це мрiяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мрiям не судилося здiйснитися. Вiрш став вiзитною карткою Украïни — квiтучоï, мирноï, спiвучоï та доброï.

Объяснение:

Сім'я Юлька Ващука, на перший погляд, зразкова. Родина живе у великій затишній оселі в середмісті Львова. Батько — відомий науковець, письменник; мати — домогосподарка, мета якої — підтримувати в оселі красу та затишок, дбати про комфорт членів родини; син — відмінник, гордість школи, змалку займається музикою. Але поступово ми дізнаємося про справжні стосунки між членами цієї сім'ї. Насправді „зразковість“ родини показна, поверхова. Батьків абсолютно не цікавлять проблеми та переживання сина, а той не поспішає ділитися з рідними найпотаємнішим, адже не хоче „відбирати здоров'я мамі“. Юлько має хист до малювання, але ніхто на це не зважає, не сприймає його талант всерйоз. Великим ударом для Ващука стала газетна стаття, у якій ішлося про те, що його батько, написавши монографію про місто, як виявилося, украв чужу працю, скориставшись матеріалами старих книг. Наслідком подібних родинних взаємин і неуважного ставлення до дитини є те, що поступово хлопець стає пихатим, дратівливим, зверхньо поводиться з однолітками, вступає у відкритий конфлікт із найкращим другом, зраджує його, звертаючись до місцевих хуліганів із проханням побити Беркуту, й потім перекладає на. Беркуту свою провину. Як бачимо, байдужість, міщанська родинна атмосфера посприяли тому, що хороший хлопець втратив життєві орієнтири, розгубився й став перетворюватися на морального покидька.

Объяснение: