Есе на тему "як на мою думку мала закінчитися кайдашева сім'я"

За що мене лопухом прозвали

Якось мама принесла два величезні кавуни. Один вона зразу ж розрізала, а другий сховала в комору.

«Як він може вирости отакий великий? – з подивом думав я. – Такого навіть Андрійко Джміль не виростить».

І тут в моїй голові промайнула думка: «А що, коли прив’язати його хвостиком до рослини в садку і сказати хлопцям, що сам виростив?

Я взяв свого велетня на руки і вибіг у садок. Біля самого тину ріс зелений кущ якогось бур’яну. Листя в нього було таке велике, що під ним і мені самому можна було б від дощу заховатися …

Я обережно поклав кавуна на землю, дістав з кишені зелену ниточку і прив’язав кавунячий хвостик до стебла так, ніби й справді він тут росте. І побіг до школи.

Біля турніка я зустрів хлопців з нашого класу. Вони обступили Андрійка , який щось їм плів про болгарський перець.

– Дрібниці все це, – перебив я, – краще ходімо зі мною, побачите, якого я велетенського кавуна виростив.

Через якусь хвилину ми були вже в садку.

– Ой, який же він великий! – скрикнула Оленка. – І це ти сам виростив?

– Сам, звичайно.

Хлопці обступили кавун з усіх боків і сторопіло мовчали. Кавун справив на них неабияке враження.

Раптом біля нас з’явилася десятикласниця Галя.

– Подивися, якого Яшко кавуна виростив! – скрикнула Оленка.

Я відчув, що серце моє ніби хтось смикає за ниточку.

– Хіба ж на лопухах кавуни ростуть? – посміхнулася Галя. Вона відірвала стебло, за яке тримався хвостик, і показала всім, як він був прикріплений. Всі залилися сміхом.

З тих пір мене прозивають Лопухом.

(245 слів) П. Висікан

Пропоную охарактеризувати образи Вітьки Горобця , Федька Котигорошка, Галі Козачок у такий б:

          Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом.

          Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками.  Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».

          Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української дівчини.

Подробнее - на -

Объяснение: