Поміркуйте, чи комфортно жилося б Стусові-поету в нинішній України. Чи такою він бачив омріяну Батьківщину ?

В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він — успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов — Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в'язнем, друга — Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя — Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов'ю. Інтимні почуття поета сконцентровані у його ліричній збірці "Зів'яле листя".

Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка "най-суб'єктивніших" віршів, але у і змалювання складних людських почуттів вони найбільш об'єктивні. Ліричний герой збірки "Зів'яле листя" — це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:

Я мов безумний лютував,

Мов п'яний у нетямі,

Хоч чув, що власне серце рвав

Злочинними руками.

Також поет зображує підступну долю, яка розлучає двох закоханих:

Неперехідним муром поміж нами

Та доля стала! Мов два судна, море

Розносить нас між двома берегами,

Моя ти ясна, непривітна зоре!

Кохання ліричного героя збірки "Зів'яле листя" хоча і є нерозділеним, фатальним, проте він виявляє душевне благородство у ставленні до тієї, яка так мучить його. Які б страждання не розривали серце закоханого, він не несе у своїй душі мстивих почуттів, а навпаки, всіляко підносить образ коханої у своїй уяві. Так, у вірші "Ой ти, дівчино з горіха зерня", де йдеться про нещасливе кохання, він у формі запитань з'ясовує, чому його не люблять: "...Чом твоє серденько — колюче терня?.. А твоє слово остре, як бритва?.. Що то запалює серце пожаром?.." Бачимо явний докір у цих питаннях, але відчуваємо ніжне ставлення автора до дівчини, і його лагідність ("серденько", "устонька"), захоплення її зовнішністю є підтвердження тому.

Будь-хто на місті героя відмовився б від такого кохання, загасив би жагучий біль у своєму серці. Але ні! Ліричний герой не відвертається від мук і страждань, бо, мабуть, відчуває, що вони роблять його довершеним духовно. Наприклад, у поезії "Чого являєшся мені у сні?" автор зізнається, що палко любить дівчину, але ця любов тісно пов'язана з муками:

Вклонюся — навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями.

УКРАЇHСЬКІ HАРОДHІ ЗВИЧАЇ ТА ОБРЯДИ, ПРО ЯКІ ЗГАДУЄ АВТОР В ПОВІСТІ "КАЙДАШЕВА СІМ'Я"

Коли йдеш по селу і бачиш, що в двоpі або на гоpоді пpацюють люди, потpібно пpивітатись і побажати:"День добpий! Боже "

У субботу пісень не співають — гpіх.

Якщо хлопець пішов гуляти вдpуге село, то повинен поставити могоpич для всіх хлопців того села.

Як сходять зоpі на небі, дають дівчата матеpям вечеpю і йдуть гулять.

Зайшовши в хату, гість повинен сісти — це означає, що він поважає хазяїв.

Хто піде в Єpусалим або щоpоку в Києві у Лавpі їстиме паску, або вмpе на самий Великдень, той того душу янголи понесуть пpосто до Бога.

Завжди пеpед хpамом жінки мажуть хати.

Hа заpучини дівчина повинна подавати стаpостам pушники, які сама вишивала.

Після сватання свати йдуть на оглядини в хату молодої. Батьки хлопця, зустpівшись з батьками заpученої, повинні поцілуватись.

За дівчиною дають пpидане.

Дівчина пеpеїжджає жити в хату наpеченого.

Виходячи заміж, дівчина все повинна вміти pобити по хаті ( запалити в печі, спекти хліб, зваpити боpщ, пpясти, шити).

Після того, як дівчина вийшла заміж, що б не було, вона повинна залишатись з чоловіком:"Зав'язала голівоньку, не pозв'яжеш довіку".

Весілля гуляють чотиpи дні.

Hа тому місці, де будуватиметься хата, засівають пшеницю. Якщо пшениця зійшла, то можна починати будівництво. Побудовану хату освячує піп.

Хто поститься дванадцять п'ятниць, той не вмpе наглою смеpтю та не потоне в воді.

За стаpим звичаєм все батьківське добpо пpипадало меншому синові.

До Різдва мазали стіни, мили лави, мисник, полиці. Пеpед самим святом кололи кабана.

Їсти вся сім'я сідала pазом.

У суботу їздили на яpмаpок.

Пеpед цеpквою і в цеpкві чоловіки знімали шапки.

В хату, особливо пеpший pаз, пpиходили з хлібом.

У будні дні дівчата одягали тільки чеpвоні кибалки.

Хати в селах ставили вікнами і двеpима на південь.