За твором "Шпана Славка Беркути" продовжити такі речення: Я ніколи не буду... Я буду старатися... Мені хочеться вірити, що очень надо!

Я ніколи не буду брехати в очі
Я буду старатися цінувати підтримку друзів
Мені хочеться вірити,що моя дружба з товаришем буде міцна завжди

З ким на початку повісті жив Климко?

Як звали кращого друга Климка?

Як звали вчительку Климка?

Де знаходилась сіль?

Чому Климко пішов по сіль у Слов'янськ?

Ким працював дядько Кирило?

Що зацікавило Климка на базарі?

Як Климкко і дядько Кирило врятували дівчину від поліцаїв?

Де жили Климко і Зульфат?

Чому тітка Марина не хотіла відпускати Климка?

Чим пригощали тітки Марина Климмка?

Що наказав зробити дідусь Гарєєв Зульфатові?

Що робила на базарі Наталя Миколаївна?

З ким була Наталя Миколаївна коли Климко зустрів їх її на базарі?

Що приніс дідусь Гарєєв у вагову?

З ким жив Климко після того як втік від тітки?

Чому Кличко не хотів щоб по сіль з ним йшов Зульфат?

Скільки Климко заплатив за точки?

Чим закінчився твір?

Від чого помер Климко?

Очень скоротечно

Я пам’ятаю, як урочисто проводжали в поле плугатарів. Коли вони поверталися додому, їх стрічали старі й малі. Яка то радість була отримати шматочок причерствілого хліба від зайця! Ніколи не забути й того, коли сам уперше стаєш до чепіг. Із щедрівок я знав, що за плугом навіть сам Бог ходив, а Богоматір носила їсти орачам.

Дуже я любив читати книжки, і мати гримала на мене, коли я зачитувався, боячись, щоб це мені не зашкодило. Вдень я ще міг якось хитрувати з читанням, а от увечері мати задмухувала гасову лампу. Тоді я примудрився залазити на піч із каганцем і читати й читати. Але зробити каганчика легше, ніж дістати в селі книгу. Якось дядько Юхрим пообіцяв дати почитати “Пригоди Тома Сойєра”, але за чотири склянки гарбузового насіння. Де ж його взяти?

Мати готувала насіння для посадки, вигрівала його на собі в поясі. Я попросив трохи, а коли нікого не було в хаті, відміряв із вузлика чотири склянки гарбузового насіння, не втримавшись від спокуси.

Невесело, каючись, бреду вулицею. Раптом бачу бідну голодну жінку з хлопчиком, яку виганяє з двору наш місцевий багатій. Згадав про насіння, підійшов і дав його хлопчику. Жінка заплакала й поцілувала мене.

За дві склянки насіння Юхрим дав мені почитати лише казки, і острахом думав про повернення додому. Назбирав щавлю на борщ, а коли висипав, із кишені випали дві гарбузові насінинки. Мати чомусь не лаяла, тільки спитала, чи це я пригостив бідну жінку й дитину насінням.