міні- твір.Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови ( за п'єсою " Мина Мазайло"​

Вцьому році зима не вдягала білої свити.  часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.  пошукала, що ж робити? --  бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.  як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.  сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.  все збиралась на силі, та не встигла огледіться,  як проснулись дерева і на одрі лід потемнів.  крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.  лід кришився, б’ючись об каміння   і нарешті по одрі -темній, широкій -  на останній крижині самотня чайка пливе.  - ти куди ж розігналась? чи бува не до самого моря?   чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.  а крижина тонка. а крижина майже   ну, а що, як її підмиє вода весняна?   ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?   затріщить і ві піде вода   - дивна людино! я ж маю крила,  нащо крилатим ґрунт під ногами?  

ответ:Микола Куліш — митець багатогранного таланту. Він писав прозу й публіцистику, але визнання до нього прийшло, коли Гнат Юра поставив у Харкові драму "97".

Творчість М. Куліша — це багатогранне, загострене зображення побуту психології українців.

В Україні у перші десятиліття відбувалися складні соціально-культурні процеси, точилися гострі політичні і літературні дискусії. Микола Куліш завжди знаходиться у центрі подій, головний герой його твору — українець за походженням, але малорос за своєю суттю. Він типовий "колишній українець", у психіці якого навіки вкоренилося, що все українське — то "третій сорт", а відмовитися від свого, національного — єдиний б вирватися з "плебейського" стану. Мина Мазайло, службовець тресту "Донвугілля", соромиться свого "малоросійського" походження. Причину усіх життєвих невдач він бачить у власному прізвищі: "Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло!" Він обирає собі нове прізвище серед кількох таких, що звучать "благородно": Тюльпанов, Розов, Алмазов, і врешті зупиняється на Мазєніну. У цьому рішенні його підтримує дружина Килина Трохимівна, для якої теж чоловікове прізвище, що його вона носить багато років, "як віспа на житті..." Розпач вчувається у її словах: "Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?"

Абсолютна відсутність національної свідомості, зневага до свого прізвища, по батькові характеризують доньку Мини Рину. Вона живе в такий час і в такій країні, де все це можна швидко змінити, написавши заяву до загсу.