Https://www.lebanondemocrat.com/calendar/123movies-hd--chal-mera-putt-2-movies-2020-watch-online-full-free/event_3211b666-8286-11ea-93b7-308d99b28df7.html https://www.lebanondemocrat.com/calendar/putlockers-chal-mera-putt-2-2020-hd-full-watch-online-for-free/event_325ad1a2-8286-11ea-9df6-308d99b27d1b.html https://www.lebanondemocrat.com/calendar/full-watch-2020-chal-mera-putt-2-streaming-hd-movie-online/event_3302dbe0-8286-11ea-a118-c7f99cdc8ab8.html https://www.lebanondemocrat.com/calendar/watch-hd-chal-mera-putt-2-2020-full-movie-online-free-123movies/event_33a9d436-8286-11ea-bdd1-3fccb3123f53.html https://www.lebanondemocrat.com/calendar/123movies-watch-chal-mera-putt-2-2020-wonline-full-movie-free/event_351dd24a-8286-11ea-8b8f-308d99b28adb.html https://www.lebanondemocrat.com/calendar/watch-chal-mera-putt-2-full-movie-free-online/event_36112058-8286-11ea-8679-435e639ad081.html https://www.lebanondemocrat.com/calendar/123movies-watch-chal-mera-putt-2-2020-online-full-movie/event_37472c38-8286-11ea-91c7-ffeb95096f82.html https://www.lebanondemocrat.com/calendar/watch-chal-mera-putt-2-2020-full-movie-free-123movies/event_37eef850-8286-11ea-b991-1bc7af56f068.html

И в чем во Лол в чем прикол

Дiва Обiда.

Перше видання цієї книжки, здійснене івано-франківським видавництвом «Лілея-НВ», стало переможцем конкурсу «Книга року-2000» у номінації «Голос душі». А сам автор є цьогорічним лавреатом Шевченківської премії.

«Феномен Римарука у тому ж, у чому й феномен (і загадка) найдавнішого українського мелосу, зокрема – колядок і щедрівок: заховані у них слова – то насправді слова посаджені і пророслі, слова вкорінені, слова, що дають плоди...» – писала про «Діву Обиду» Маріанна Кіяновська. А сам поет в одному з віршів говорить так:

Він у твої також уцілить груди,

бо добрим цей останній міт не буде:

на скронях – сніг...

Із лабіринту виходу немає.

Поезія – Медея, що вбиває

дітей своїх.

Люблю ци вiрши.

Однією з широковідомих жанрових форм поезії є послання, тобто віршований лист, звернення до конкретного адресата з проханням, побажанням чи напучуванням. А. Малишко наповнює його новим змістом, бо в “Листі до гречки” пише про звичайні речі і поняття, але в осмисленні їх піднімається до одвічних проблем людського буття. Загалом для поета характерне особливе ставлення до природи й усього живого: вони не просто захоплюють його своєю красою, а виступають мірилом людяності і моральності. Предмети і речі навколишнього світу А. Малишко персоніфікує, оживляє, як, наприклад, у поезії “Соняшник”:

Ото й всього, що вінчик, як в месії,

Але і той повернутий до нас.

Він півземлі насінням пересіяв,

А півземлі лишив ще про запас.

І, навпаки, ліричний герой поета перевтілюється в явища природи (“Я волошка, споконвік волошка...”, “Я — камінь. Я зростати хочу...”, “Я — небо. Я — полонище віків...”, “Я — корчуватий без. Я — фіолет рай-дерева...”). Так автор утверджує свій погляд на світ природи і світ людей, вибудовує власну модель натурфілософії, у якій мають панувати гармонійні відносини між усім сущим на землі, незаплямовані суспільною практикою людини, досягненнями науково-технічного прогресу.

У поезії “Лист до гречки” трохи інша тональність. Ліричний герой згадує про “мотори над полем рясним”, які “врізаються у майбутнє”. Це єдина деталь зі світу техніки, далі йдеться про буденні поняття сільського буття — гречку, бджоли, росу, бо вони оточували ліричного героя в дитинстві, творячи особливу ауру, атмосферу радості, тепла, добра. Щоб передати настрій зігрітих материнською ласкою дитячих років, поет використовує відповідні тропи. Це й метафори (“бджоли колихаються на вітрах”, “бронза літа”), й епітети (“килими білосніжні і медвянисті”, “тоненькі шершаві бджоли”, “весняна легенька пряжа”, “марево тепле”, “сизі ранки”, “бурштинові дзвоники”). З безмежним почуттям любові передаються спогади про дитинство, що підтверджується відповідним добором слів — “бджоли тчуть пряжу в мареві теплім”, “затишок снів”, “очі дитячі налиті росяною, живодайною, гречаною добротою”.

Ця ідилічна картина-спогад переривається гіркими згадками про голод, війну і знову про гречку, яка у важкі часи рятувала людей, бо “годувала кашею, замість хліба і молока”. Змінюється і настрій цього уривка: скупо, одним-двома тропами А. Малишко малює біль і горе цілого покоління своїх сучасників.

Закінчення поезії — урочисто-пафосне звернення до гречки, у якому тісно переплетено долю ліричного героя з долею його вітчизни, її історією, сучасним і минулим:

Дочко моїх гречкосіїв,

Сестро Дніпра і плуга,

Через вік твої білі вершечки

Нахиляються в очі мої!

Автор проникливо поетизує непримітну сільськогосподарську культуру, яка для загалу асоціюється з гречаною кашею, бо бачить у ній своєрідний символ України, відчуває дух предків-гречкосіїв, славить їхню доброту, працелюбність, незламність на складних історичних поворотах. Ліричний герой органічно пов’язаний із рідною землею — він народився і виріс серед білосніжних медвяних килимів гречки, яка захищала його, підтримувала в найскрутніші хвилини.

Настрій цього незвичного звернення (адже традиційно і в літературі, і в усній народній творчості оспівувались хліб, жито-пшениця), теплота і щирість інтонацій підкреслюється римо-ритмічними особливостями твору. Білий вірш дозволив поету поєднати схвильованість ліричного героя і детальність розповіді, високе і буденне, надати поезії емоційної сили і виразності.