Характеристика УСІХ (головних і другорядних) героїв твору Лісова пісня

Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов як потаємне незбагненне почуття. А для Мавки, як і решти лісових створінь, це цілком природний стан. Проте її любов до Лукаша зовсім не подібна на легкодумні залицяння з Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна її любов і на почуття самого Лукаша

Мавка, без сумніву, ідеалізований і сильний образ: на шляху до щастя їі нічого не може зупинити, лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії. Вона без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби вони були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша. Він не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні приходить із далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає до своїх рук обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка. Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу («умаіча квітками попідвіконню»), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»). Однак Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір’ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.

Життєві засади, що визначають поведінку дядька Лева, його особистий досвід, дбайливе, по-справжньому господарське ставлення до природи роблять цей образ співзвучним нашому часу. Через нього Леся Українка ставить важливу для людства проблему —захист довкілля; саме в ньому втілює одну з головних думок п’єси: людина повинна бути мудрою і обачливою у своїх стосунках з природою, берегти усе живе наземлі. Цей мудрий старий поліщук із чистого душею і благородним серцем стоїть осторонь дрібних сварок і власницького користолюбства. Заступаючись за Мавку перед матір’ю Лукаша, дядько Лев каже: «Та що ти знаєш? От небіжчик дід казали: треба тільки слово знати, то й в лісовичку може уступити душа така самісінька, як і наша». Дядько Лев — типовий образ мудрого знахаря, який своєю розважливою поведінкою урівноважує співвідношення добрих і злих сил природи. Таємниці його мудрості пов’язані зі знанням найпоширеніших народних оберегів
(все що є)

В автобіографічній повісті «Гуси-лебеді летять» Михайло Стельмах відкрив перед нами спогади власного дитинства. Він згадує маленьке село, своїх друзів та рідних. З особливою приязню говорить Стельмах і про своїх діда й бабу.

Автор розповідає, що його дід народився кріпаком, побрався вже вільним та все життя працював, щоб викупити землю «та й продав за них свою силу й роки». Для маленького Михайлика дід був уособленням життєвої мудрості та досвіду. Автор згадує як «… сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники, оживають старі очі».

Дід Михайлика був доброю й веселою людиною та часто сміявся. «Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли нема якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт».

Дід Дем’ян мав досить сувору, проте справедливу вдачу. Завжди був чесним та не боявся стояти за правду. Мав вправні й талановиті до ремесел руки, і через це був відомий на увесь повіт. «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата, – співаючи, зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали в діда, поки сила не повиходила з його рук».

Дорогою ціною” план до 1 частини  1. Рішення Остапа. 2. Гвалт у панському маєтку. 3. Байдужість народу до своєї тяжкої долі. 4. Остання мить перед розставанням. 5. Згадка з дитинства Остапа. 6. Втеча Соломії разом з коханим. “Дорогою ціною” план до 2 частини  «Переправа» 1. Темна осіння ніч 2. Чекання переправи 3. З’явлення човна 4. Козацькі вартові 5. У млині Якима 6. Переїзд 7. Поранення Остапа “Дорогою ціною” план до 3 частини  «У плавнях» 1. Втеча від варти 2. Перев’язування рани 3. Соломія шукає шляху 4. Плавні 5. Пожежа у плавнях 6. Марення Остапа 7. Остап віч-на-віч із вовком 8. Думки і бажання героя “Дорогою ціною” план до 4 частини  «У циган»: 1. Циганська хатина. 2. Господарі. 3. Благання циган Соломією. 4. Остап під опікою старої циганки. 5. Побут циган. 6. Соломія вирушає на заробітки. 7. Арешт циган і Остапа. “Дорогою ціною” план до 5 частини «Боротьба за врятування Остапа»: 1. Домовленість Соломії з болгарином. 2. Радість Соломії. 3. Арешт Остапа. 4. Соломія турбується про визволення Остапа з «конаку». 5. Підготовка до визволення Остапа силою. 6. Річка. 7. Поєдинок з вартою турецького човна. 8. Смерть Соломії та Івана. Епілог «Доля Остапа»: 1. Брудна хвиля овечої отари. 2. Маленька халупка. 3. Вітер. 4. Остап — старий дід. 5. Розповіді Остапа про своє минуле життя.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/dorogoyu-tsinoyu-plan/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua