ДАЙТЕ ПИСЬМОВО ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ДО ПОЕЗІЇ СТЕЖЕЧКА 1. Яке враження у вас викликає поезія? 2. Як ви розумієте вірш? Як ви його відчуваєте? Опишіть ваше бачення. 3. Чому стежечка у творі зображена як жива істота? За до якого художнього засобу це вдалося І. Калинцю? 4. На вашу думку, як ліричний герой сприймає світ? 5. Що вас вразило в цій поезії? Чи сподобалась вона вам? Чому?

Образ говорющої риби «допомагала рибалці вибирати добрі місця для ловитлі» «яка розкіш вимовити слово» народилася «серед табунів мовчазної риби» без голосу «вона стала такою, як і решта її бра тів й сестер» «крім балаку­чості й доброго серця, була ще дуже молодою» «я не вилов, …я приятель вашого чоловіка»

Образ батьків балакучої риби «шановані риб’ячою громадою» «незручно.., що вони на­лежать до од­ної родини» «сподівалися, що з віком… балакущість мине» Образ рибалчиної жінки гримнула на дітей, щоб не га­ласували, бо їй «ніколи вго­ру глянути» дорікає чоловікові, що він «навіть вилову не здатен донести до хати» «з ранку до вечора не сту­ляла щелепів, так багато говорила сама» вважає, що в неї «недолу­гий чоловік» «від влас­ ної бала­канини не почула риб’ячих слів»

Одним з кращих творів письменника є "Казка про Дурила", написана в 1963 році. У своєму щоденнику Василь залишив такий запис "Вчора написав "Казку про Дурила". Написав одним подихом, хоч дещо було заготовлено раніше".

1963 рік — той період в житті нашої держави, який характеризувався нудотою й задушливістю. В історію він увійшов під іменем "застій". На думку істориків, ніякої, по суті, не було різниці між Хрущовською "відлигою" і брежнєвською "задухою". Тому-то й Замовчують наших "шістдесятників", поетів, які не хотіли миритися з певними установами і в своїх віршах викривали горе, керівників. Симоненко ще в 1955 році сказав:

Біля керма запроданці, кастрати

Дрижать від жаху в немочі сліпій...

Коли б оту толоку розорати,

Шевченко міг би вирости на ній!

Про що ж і про. кого "Казка про Дурила"? Зміст твору багатопроблемний як і багатопроблемне наше життя. Та ідея її така: засудження тих. хто відбирає у людини Батьківщину, відучує ц любити, ховає живе життя —"в хребтах високих паперових гір і заливає його чорнильними морями" облуди, забирає свободу освідчення любові до неї і притуплює історичну пам'ять, свідомість обов'язку.

Своїм твором В. Симоненко ще й ще раз ствердив високість Шевченкового:

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра...

Твір складний, алегоричний, переповнений замаскованими алюзіями. Кожен образ символізує певне явище з життя країни. Не всі літературні критики саме це вбачають в оригінальному творі, дехто зводить тлумачення "Казки..." до народнопісенного джерела, а образи розцінює як казкових героїв з народних казок.

І все ж треба подивитися на твір іншими очима. У "Казці..." і царська сільська старшина, і сталінські ріки крові, і хрущовська лисина. Симоненко свідомо руйнує часові й просторові рамки, підкреслюючи цим спільні корені тиранії.

Казка про Дурила" — ще не до кінця осмислений твір В. Симоненка. Його треба читати й перечитувати. І сприйняти ідейний зміст його можна тільки при умові глибокого знання історії та літературного-процесу.