У тій мальовничій місцевості Англії, що зрошується рікою Дон, за давніх часів простягалися великі ліси, які вкривали чималу частину надзвичайно красивих пагорбів та долин, розташованих між Шеффілдом і Донкастером. Тут відбувалися запеклі бої під час воєн; за старих часів збиралися ватаги розбійників, подвиги яких прославлялися в народній творчості. Саме тут розгортаються головні події роману В Скотта «Айвенго».Уїлфреду Айвенго, головному герою, довелось зустріти в своєму житті багато людей різного віку і стану. І серед цих багатьох були дві жінки – Ровена і Ревекка.Ровена мала чудову статуру і була висока на зріст, але не настільки, щоб це кидалося у вічі. Шкіра відрізнялась сліпучою білизною, ясні блакитні очі, опушені довгими віями, дивились з – під тонких каштанових брів і додавали виразності її чолу. Густе світло – русяве волосся, завите красивими локонами і прикрашене коштовним камінням, вільно спадало на плечі і було ознакою шляхетного походження.Ровена була аристократкою, бо виховувалась у сім’ї саксонського тана. Вона не повністю уособлювала кращі жіночі риси, тому що була примхливою і гордою.Ревекка була звичайною єврейкою гарної статури, шкіри смаглявого відтінку; напрочуд гарними були її очі, що сяяли, мов перли і віддзеркалювали сутність душі, а густі коси розсипались по грудях і плечах. Вона – взірець чарів і досконалості, що могли звести з розуму навіть царів.По характеру жінка була не гірша за свою попередницю – великодушна, добра, щира.Ровена і Ревекка були різні не лише зовнішністю, а й почуттями до Айвенго. Обидві любили його по – своєму.Ровена любила як друга. Вони з ним дружили з дитинства, і його обов’язком було з нею одружитися.Ревекка теж його любила. Це було чисте взаємне кохання, яке в світі не мало місця, бо двоє молодих людей були різних віросповідань.Я вважаю, що Ревекка і Ровена – дві різні долі, тому що в них різні характери, і вони повністю протилежні, як ставленням до світу, так і людей.
nekrasovaolga27
21.05.2020
Михайло Стельмах — самобутній талант. Його творчість відзначається вмінням тонко проникати в психологію людини. Це зумовлено ще й тим, що М. Стельмах був учителем-словесником, тому з такою правдивістю змальовані в його творах діти.
Михайлик — головний герой повісті М. Стельмаха "Щедрий вечір". Він росте в сім'ї Панаса Дем'яновича гарною, чемною, доброю дитиною. Хлопчик бачить світ крізь призму казок, які розповідала йому бабуся. Він любить природу в усьому її розмаїтті: зорі у високому небі, любить перепілку вжиті й стук дятла, запах жита. Дуже радіє хлопчик приходу весни, літа, бо допомагатиме батькам, пастиме Обмінну на паші в лісі. А жати жито справжнім серпом! По-дорослому! Автор передає почуття хлопчика при посвяченні батьками в женці як вікову хліборобську традицію. Михайлик старанно працює, не відчуваючи втоми, до найурочистішої хвилини, до першого снопа, який на свят — вечорі стоятиме на найпочеснішому місці в хаті — на покуті.
Хлопчик дуже любив тварин. Його друзями були й качка крива, і пес Рябко, і стара кобила Обмінна. Якось батько хотів продати Обмінну, то у хлопчини на душі "так стало важко, що й не кажіть". Тому й на ярмарку таку характеристику покупцеві дав, що той аж здивувався. Але все-таки довелося продати тварину.
Найкращим другом Михайлика була Люба. Хлопчик уміє товаришувати, ніколи не дозволить собі скривдити дівчину. Вони разом і в лісі, й на ковзанці. Дуже полюбляв хлопчик читати книжки, які купляв у хитрого Юхима. А коли записали у справжню бібліотеку, то це для Михайлика стало найурочистішою подією.
Автор змалював утворі народний обряд — свят — вечір. Хлопчина всотує оті примовляння батька на "хліб новий, на рій золотий, на щастя у дворі, на рогову й дрібну худобу в оборі" й вірить, що "настане той час, коли господар на току буде зорі віяти, господиня в хаті золото трясти, а сиві срібнорогі воли потягнуть за собою срібні плуги".
Михайло Стельмах легко входить у світ дитячих мрій, фантазій. Це робить його твори цікавими й виховальними. Бо в кожному Михайликовому вчинку відкриття чогось нового, захоплюючого. Все це свідчення непересічного таланту М. Стельмаха — неперевершеного знавця дитячих душ.