Літературний диктант 8 кл. за повістю Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» ІІ варіант 1. На кого хотів бути схожим Славко: а) на батька; б) на Юлька; в) на вчителя географії; г) на тренера з фехтування. 2. «Це звучить, як оскарження. Годинами хлопчик сидить за роялем й вимолює у клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують, і навіть коні перестають малюватися, гублять щось живе і справжнє…» Про кого з героїв повісті сказано: а) Славко Беркута; б) Юлько Ващук; в) Стефко Вус; г) Андрій Лопух. 3. Що стали казати про Беркуту через півроку тренувань: а) що він не виправдав сподівань матері; б) що він гідний син своїх батьків; в) що він найздібніший учень Андрія Степановича; г) що він майбутній республіканський чемпіон. 4. Яке розчарування спіткало учнів 7-Б класу: а) скасували екскурсію на канікулах; б) захворіла класний керівник; в) вони програли у футбол учням 7-А класу; г) Славко Беркута не здобув кубка у змаганнях. 5. Хто подарував Славкові шпагу: а) тренер; б) батько; в) 7-Б клас; г) Юлько. 6. Яку клятву дав собі Беркута: а) довести, що він найкращий учень 7-Б класу; б) ніколи не брехати батькам; в) через рік увійти до збірної республіки; г) більше не товаришувати з Юльком. 7. Що ніяк не міг сказати Юлькові Беркута: а) що не може прийняти його таким, яким він є; б) що він дуже цінує їхню дружбу; в) що Славко хоче бути схожим на друга; г) що заздрить вмінню Юлька розв’язувати задачі. 8. Слова «Обурливо! Недопустимо! Кого виховує наша школа? Спортсмени, врешті, обов’язково кінчають хуліганством!..» належать: а) директору школи; б) батькові Славка; в) батькові Юлька; г) працівнику дитячої кімнати міліції. 9. Якого героя схарактеризовано такими словами з тексту: «… соловей-розбійник з нашого двору. Стою та дивуюсь: чому такий добрий став, у дворі хлопчаків мало що не ломигає , а тут над сорокою розчулюється! Метаморфоза»: а) Андрія Лопуха; б) Юлька Ващука; в) Славка Беркуту; г) Стефка Вуса. 10. Через випадок з Юльком Ващуком: а) уникав зустрічі з Лілі; б) Беркута перестав ходити на тренування; в) Беркуту виключили з секції; г) Беркута тяжко захворів. 11. Чому директор школи кричав Славкові: «Така пляма на нашій школі! Негідник!»: а) через бійку з Юльком; б) через лист із дитячої кімнати міліції; в) бо Беркута прогулював школу; г) бо Беркута програв спортивні змагання. 12. Відшукайте проблему, якої не порушено у повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка Беркути»: а) віра у свій талант; б) самовдосконалення і самореалізація дитини; в) збереження життя дитини; г) відповідальність людини за свої вчинки.

Писати літературні твори Галина Курій почала ще зі шкільного віку. Уперше ім'я «Галина Малик» шістнадцятилітня поетеса використала для публікації віршів. Першою адресаткою текстів для дітей стала донька письменниці.

Письменниця добре пам'ятає, як вона сприймала світ у дитинстві, усі власні дитячі відчуття. Тому її вірші для дітей легкі, з простими, інколи зовсім неочікуваними, сюжетами, різножанрові.

Пише українською і російською мовами, перекладає з болгарської. Вперше її вірші опублікувала "Закарпатська правда" у жовтні 1967 року. Друкувалася в обласних та республіканських газетах "Молодь України", "Сільські вісті", "Зірка", "Вісті України", журналах "Малятко", "Барвінок", "Перець", "Початкова школа", "Прапор", "Радянська жінка", "Веселка", колективних збірниках "Дзвінке джерело", "Первоцвіт", "Веселий ярмарок".[1]

Згодом Галина Малик почала писати казкові повісті для дітей, головні герої яких діти та підлітки. З персонажами цих повістей весь час трапляються якісь пригоди, відбуваються небезпечні та радісні події: твої ровесники — діти потрапляють у казкову країну, а то мешканці казкових країн потрапляють у наше реальне життя. А ще, коли читаєш повісті та п'єси письменниці, здається, що їх авторка знаходиться серед своїх героїв і разом з ними переживає все описане у книжках.

За повісті «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» у 1988 році Галині Малик було присуджено премію імені О. Копиленка. З незвичайними пригодами Алі, головної героїні цих повістей, уже познайомились читачі Іспанії, Італії, Франції, Німеччини та інших країн. А за повість «Злочинці з паралельного світу», Галині Малик було присуджено звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки 2003 року. Галина Малик — член Національної спілки письменників України з 1991 року.

Письменниця є також авторкою книжок: «Пантлик і Фузя», «Пантлик і Фузя сперечаються», «Пантлик і Фузя купують годинника», «Пригоди Іванка і Беркутка», «Як ти народився» та збірки перекладів з російської мови Даниїла Хармса «Я тепер автомобіль».

У 2007 році Галина Миколаївна відзначена літературною премією ім. Ф. Потушняка за книги казок для дітей «Пригоди в зачарованому місті» (Тернопіль, 2006) та «Сміятись заборонено» (Київ, 2005).

У 2019 році в рамках фестивалю «Азбукове Королівство Магів і Янголів.Країна Драконів» у Музеї книги і друкарства України Галина Малик презентувала книжку «Мандри та подвиги лицаря Горчика». За жанром – це лицарський роман-дилогія, пародія-буф для дітей, що складається із двох частин: «Мандри та подвиги хитромудрого переможця Дванадцятиголового Змія лицаря Горчика, його банконосця Третього Зайвого та красуні Каролі» та «Мандри та подвиги лицаря Горчика та Бузинової Царівни Бусі на острові Зміїному та у морі Скіфському».

Объяснение:

Від виходу друком першого видання "Кобзаря" і до сьогодні про Т. Шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в Україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. Його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.

З поетичною спадщиною Т. Шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати Шевченка в школі. Вірші, поеми, балади хвилювали мене, викликали співчуття. Серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. Перш за все це поезії "Думи мої, думи мої". Чому поезії, а не поезія? У Т. Шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.

Перша поезія з такою назвою написана Т. Шевченком 1839 року в Петербурзі. Уже викупили Тараса з кріпацтва, уже навчався він в Академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. Чи потрібно його слово, його "діти", як називає Шевченко поетичні рядки своїх віршів? І для кого? Т. Шевченко — син свого народу, відданий син своєї Вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання:

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас, —

Де ж мені вас діти?

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну.

Служити своїм словом рідному народові й Вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета:

Серце мліло, не хотіло

Співать на чужині.

А в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з України, без яких він не може жити па засланні. Це сум за рідшім краєм:

Думи мої, думи мої

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

"Думи мої, думи мої..." 1839 року — це твір-програма поета. Покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості Кобзаря. Коли лунає Шевченкове слово під супровід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила Шевченкового слова.