Назвіть що спільного між усною народною творчістю й художньою літературою

Вороги, як прокляття. не можливо позбутись за один день зразу всього, а особливо коли людина, вміє добре брехати та втератись у довіру.

на жаль, у світі багато злих людей, які шукають тільки вигоду для себе. здається ніякі голлівудські актори не порівняються з ними у театральних здібностях. нещодавно у моєму житті трапилось знайомство з прекрасною, на мій погляд, людиною. він завжди проявляв ініціативу, пропонував розваги, за на прогулянки. я йому довірила всі свої секрети, відкрила свою душу наскрізь, чого не замітила з його сторони. через деякий час ми почали віддалятись один від одного. тепер він не писав першим. наші розмови були з декількох реплік, а інколи навіть і закінчувались на агресії друга. мені стало прикро від цього, але ще більше мене ранило розкриття усіх моїх особистих секретів та хейт до мене.

будьте обережні та довіряйте тільки тим людям, з яким пройшли майже все

Объяснение:

Розділ перший

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може, це був новий ключ. Дідусь говорить, що лебеді приносять на крилах весну, а сонце своїми ключами відмикає землю.

Я уявив собі, що буде, коли сонце, як це часто буває у мами, загубить ключі, і злякався. Сказав про це дідові, чим його дуже насмішив.

Дивлюся навкруги, і так мені хочеться побувати в тих краях, куди полетіли лебеді. Але дивлюся на свої босі посинілі ноги — й швиденько до хати, щоб не схопити від мами запотиличника.

А як перепало мені, коли я вискочив на перший льодок! Уся дітвора висипала тоді на прицерковний пагорб, хто з чим — із саморобними ковзанами, санчатами, шматками жерсті, ослінчиками. Головне було — не на чому їхати, а їхати, коли ж упадеш — реготати з усіма. Я тихцем узяв ночовки, в яких місили тісто, й побіг кататися.

Коли утворилася копиця з дітей, що попадали, мене раптом хтось витяг за комір. Це була налякана й гнівна мама. Вдома спочатку з мене вибивали дурість, потім лікували. Бабуся вирішила повести мене в церкву показати картину Страшного суду, щоб я покаявся. За всі гріхи була якась кара, та, на моє щастя, не було кари за те, що бігаєш босоніж по льоду й катаєшся на маминих ночовках.

У нас у дворі живе стара однокрила качка. Навесні вона клопочеться біля каченят, відганяє ворон. Розбирається і в людях. Як добра йде людина — чути її догідливе й розважливе "так-так-так", а як — сердите "ках-ках-ках!".