Яким повинно бути справжне серце справжньої людини

 

людина - найвище створіння. вона керується не лише рефлексами і розумом, а в першу чергу серцем і душою.  , що серце справжньої людини  повинно бути чесним, милосердним  і регулярно наповнюватися добротою без осолбливих внутрішніх заморочок. людина стає людиною тоді, коли усвідомлює значення свого життя як такого. серце б'ється в унісон її живої душі, яке живе доки, поки буде жити справжня людина ззовні на діях своїх. тільки тоді поняття людського серця   розгортається на істинному життєвому тлі.

дякую вам за можливість вираження власної думки.

з повагою, petrus

розділ 1 лебеді летять. розповідь діда михайлика про прихід весни і ключі сонця. зустріч з дядьком себастіяном. лист від батька михайлика. прогулянка хлопчика з петром до лісу.

розділ 2 любов михайлика до книги їжа для орачів книжечка дивимось диво бабське чаклування. 

розділ 5 розповідь про гриби «тарас бульба» — книга від попа знахід маремухи і сироїжок пісня про гай молоденькі червоноголовці 

розділ 8 сум михайлика за померлими старими. зустріч хлопчика з любою приїзд батька михайлика. михайлика приймають до школи у другий клас. батько купує сину чоботи.

автор не байдужий до своїх героїв, він разом з ними радіє і страждає. поет представляє героїв роману як своїх добрих знайомих. онєгіна він називає своїм добрим приятелем, з яким подружився в той час, коли євген залишив великий світ. автор розповідає про те, яке враження справив на нього новий знайомий:

«спершу онєгіна мова

мене бентежила, потім я звик

до його уїдливого спору,

і до жартів з життям навпіл,

і до злості похмурих епіграм».

пушкін згадує, як вони разом прогулювалися по набережній неви, розпові один одному про дні своєї юності. онєгін навіть хотів відправитися разом з ліриком в подорож, але доля розлучила їх на довгий термін. причиною цього стало заслання пушкіна на південь. «там колись гуляв і я, але шкідливий північ для мене» - іронічно зазначає пушкін. поет добре знайомий і з тетяною, він присвячений в усі її таємниці, він захоплюється її листом до онєгіна:

«лист тетяни переді мною

його я свято бережу,

читаю з тайною тугою

і начитатися не можу».

тетяна – улюблена героїня поета. ті почуття, які визивають в її душі картини рідної природи, знаходять відгук і в серці автора. поет передає її думки і почуття з особливою ніжністю, як би зрозуміти, що сам відчуває ці ж почуття:

«тетяна (руська душею,

сама не знаючи, чому)

з її холодною красою

любила руську зиму».

проте автор не завжди висловлює свої погляди і почуття через героїв, він вкладає в їх уста думки, часом не просто відмінні, а й протилежні своїм. наприклад, про онєгіна пушкін каже: «не тільки добрий мій приятель, але і мій безглуздий учень». він завжди радий відзначити різницю між світоглядом героя і своїми на життя. онєгін був байдужий до природи, мистецтва, книг, він не міг глибоко відчувати і любити. автор же – натура поетична, гостро відчуває життя, йому відкрита істина, недоступна онєгіну. пушкін, на відміну від свого героя, захоплюється природою, любить мистецтво, для нього театр – чарівний край. поет згадує:

«там, там під захистом лаштунків

минали дні мої, неслися».

для пушкіна все, що пов’язане з його юністю, прекрасне. поет вважає, що найщасливіші роки свого життя він провів в ліцеї. пушкін часто згадує про ті чи інші періоди свого життя. так, поет розповідає про заслання на південь, де він перебував у повній самоті, далеко від друзів і близьких. його єдиним супутником в подорожі по кавказу була муза, що давала йому сили, перебуваючи на засланні, відчувати красу краю і повноту життя. нарешті пушкін повертається в петербург , але це вже не той поет-романтик, який без розуму від ів. погляд пушкіна на світське суспільство петербурга змінився.

зміна поглядів автора на суспільство петербурга бєлінський поясняє наступним чином: «онєгін писаний був в продовження декількох років і тому сам поет ріс разом з ним і кожна нова глава поеми була цікавішою і більш зрілою. таким чином, весь роман ми сприймаємо через призму поглядів поета, осягаючи глибину його особистості». як точно зазначив бєлінський, особлива цінність роману в тому, що тут все життя, вся душа, вся любов поета, всі його почуття, поняття та ідеали.