Треба написати твір на тему "цілуй руки матері"

був у матері єдиний син - добрий, ненаглядний. душі в ньому мати не чуяла. по краплині збирала росу для вишивання, найтоньчишим шовком вишивала сорочки. виріс син славний, гарний. одружився з дівчиною небаченої краси.  привів молоду дружину в хату. незлюбила та свекруху, зненавиділа її. боялася мати показатися невістці на очі, сиділа у сінях. а потім у сарай переселилась. але молодиця не заспокоюється: " коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні "

не здригнулась душа сина: так зачарувала його врода дружини. каже він матері: "наказала мені дружина вбити вас, мамо. а не послухаю - піде від мене. " заплакала мати і відновила: " ну що ж, сину, роби так, як велить серце. "

пішов син з матір'ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив  вогнище. убив матір, поклав серце на жар. спалахнув сучок, тріснув; полетіла  жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. скрипнув той, закрив  долонею обличчя. стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному  вогню, прошепотіло: "синочку мій, тобі боляче? зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. а до листка подорожника  приклади материнське серце. потім в вогонь "

заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні  груди, облив пекучими сльозами. зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його  так гаряче й віддано, як рідна матір. і такою величезною й невичерпною була  "любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і  безтурботним, що ожило серце, загоїлась рана. підвелася мати і притисла  кучеряву голову до грудей.

осоружною стала йому дружина - красуня, не міг він повернутися до неї. не вернулася до дому й мати. пішли вони у двох степами широкими та й стали  могилами високими.

то ж не даремно кажуть в народі, що найсвятіша й найсильніша любов  материнська.

  тема: розповідь про благодійну діяльність ченця прохора, його намагання подолати зло — добром у складні для київської русі часи. ідея: возвеличення щирості, доброти, милосердя (прохор), засудження підступності, жадібності, заздрості, жаги до збагачення (торговці, князь святополк).   основна думка: а) «бог дбає про рід людський і дарує йому корисне, очікуючи нашого каяття; б) «суд без милості тому, хто сам не творить милості».   жанр: оповідання.   проблематика: • керівник і народ; • милосердя і користь; • гріх і покаяння; • добро і зло; • вічне і тимчасове.   композиція. експозиція: роздуми про призначення бога, його вплив на людей; розповідь про жорстокість святополка і скромне життя монаха прохора. зав’язка: гуманність прохора у голодні часи на руській землі у доброзичливість у ставленні до людей. кульмінація: конфлікт між іноком і торговцями, пограбування монаха за наказом князя. розв’язка: примирення святополка з прохором; поховання ченця князем у печері.   анімістичні елементи у творі: • гірка лобода (хліб) — стає насолодою; • попіл — сіль; • покаяння святополка — його перемога у війні.   обговорення ідейно-художнього змісту твору (фронтальне опитування). питання для роботи: • за яких обставин людина звертається до бога? • що вона отримує від нього? («є він про рід людський і дарує йому корисне, очікуючи нашого каяття. насилає він на нас інколи голод, інколи раті за порушення законів володаря; та цим владика наш приводить тільки наше до чесноти, бувають віддані за гріхи своїм злим і немилосердним володарям») • в які часи відбуваються події у творі? («було це в дні князювання святополка в києві») • як на початку оповіді характеризується святополк? (« наруги чинив людям цей князь, без вини викорінив дощенту багатьох знатних людей і маєтки у них одняв») • яким чином господь покарав князя? («і за те попустив господь, щоб невірні мали силу над ним: чимало тоді воєн було з половцями. були в ті часи чвари й голод сильний, і в усьому була вбогість на руській землі»)

Відповідь:

Цікаві факти про Олену Телігу

Справжнє ім’я: Олена Іванівна Шовгенева (Шовгенова) Олена народилася 21 липня 1906 року під Москвою в заможній українській родині. Часто Шовгеніви подорожували: виїжджали на Кавказ, милувалися краєвидами Фінляндії. Змалку Олена вивчала іноземні мови: добре засвоїла французьку і німецьку, не знала лише української, бо вдома всі розмовляли російською. Свої перші вірші, написані російською мовою, Олена показувала небагатьом. У її сім’ї вже був поет – її брат, тому до творчості дівчини ставились несерйозно. Кожаные женские кроссовки Ecco за "копейки" Переїхала до Києва лише на 12 році життя, але вже весною 1922 р. мігрувала до Чехословаччини. Саме там вона усвідомила, що є українкою. Так, на одному із зібрань в Народному Домі, де були присутні російські емігранти-монархісти, пролунали образливі випади проти української мови. Олена одразу ж знайшла в собі мужність, щоб безкомпромісно заявити: “Ви хами! Та собача мова – моя мова! Мова мого батька і моєї матері. І я вас вже більше не хочу знати”. На одній із таких вечірок вона знайомиться з Михайлом Телігою, високим вродливим юнаком, який походив з Кубані й був старшиною армії УНР. Знайомство Олени й Михайла переросло в кохання й незабаром вони одружилися. Жили вони бідно, тому Олена чим тільки не займалася: вчителювала, брала участь в кабаре, була навіть моделлю. Теліга мала дивовижну здатність зачаровувати чоловіків — навіть не тим, що спокушала, а лиш самим фактом своєї появи. Перед війною емігрантський журнал у Польщі подав шарж на неї з підписом: ”А за мною молодою ходять хлопці чередою!”. Вона сердилась — не за ”череду хлопців”, а за те, що їй намалювали кривого капелюшка, бо вона носила капелюшок прямо, як справжня варшав’янка! Восени 1941 року вона прибула в окупований Київ, очолила Спілку письменників і журнал “Літаври”. Теліга вірила, що по війні Україна буде суверенна. Німці думали інакше, й Олену з товаришами розстріляли в Бабинім Яру. Один гестапівець згодом казав, що й між мужчин не бачив таких мужніх, як ця жінка. Їй тоді йшов 36-й рік. Друзі її попереджали, що ґестапо готує засідку; проте вона знала, на що йде, втікати не збиралася. Це був її свідомий вибір, це був її шлях, який вона гідно пройшла до останнього подиху. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з нею.