Твір на тему: Які цінності треба в собі формувати, щоб не загубити звання людини?( за комедією Івана Карпенка-Карого "Мартин Боруля")

Маруся — головна героїня однойменного твору, дочка Наума Дрота. Красива дівчина, спокійна, привітна до всіх, але при цьому дуже скромна. Вона дуже працьовита: "Шиє, миє, і сама усе одна, без наймички, і варить, і пече». Звичайно, це по-справжньому цінується в нашому суспільстві, тому що праця — понад усе.

В образі Марусі втілено всі найкращі якості української дівчини. Автор наділив її прикметами національності. Мова цієї дівчини — незвичайна. Вона пересипана різною пестливою лексикою, словами із різним емоційним забарвленням. У своїй мові Маруся використовує прислів'я та різні вислови.

Крім цього, хотілося б зазначити те, что дівчина дуже покірна. Незвачаючи на свою закоханість, вона не пішла проти волі своїх батьків, а скорилася їм. Це характеризує її повагу до рідних, теплі стосунки та хороше ставлевння до них.

Будучи дочкою багатого селянина, вона полюбила звичайного юнака — Василя. Її не цікавило те, що він був сиротою, вона не зважала на його бідність й на те, що хлопець працював в иісті свитником. Марусю привабив внутрішній світ хлопця, вона любила його не за матеріальні багатства, а за духовні.

Ці справжні, а головне, щирі почуття мене надзвичайно вражають. Не кожен вміє чи може любити по-справжньому. Але Маруся — справжній доказ цього. Також, неабияким є сам образ головної героїні: "Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані». Маруся — ідеал української героїні, адже, саме такими є наші, українські дівчата: вродливими, ввічливими, працьовитими, розумними та щирими!

М. П. Стельмах з'явився на світ на Поділлі, у мальовничому куточку України. Ось тут Михайликові вперше усміхнулися вечори ясним місяцем, світанки — зірницею, а глибокі дні — красним сонцем. Народився майбутній письменник 24 травня 1912 року в с. Дяківцях Літинського району на Вінниччині в бідній селянській родині. Але багатою вона була на ніжність і любов. Михайликові батьки, дідусь і бабуся навчали його любити й поважати людей, природу, бачити в навколишньому світі і прекрасне, і таємниче. Тому хлопчик тягнувся до краси та добра, мов соняшник до сонця. Казки, легенди, думи та пісні — це для нього як життєдайне повітря. Саме цим пояснюється і велика жага до знань — нестримний потяг до книги.

Багато і правди, і кривди довелося спізнати М. П. Стельмаху-письменнику. Пройшов кривавими дорогами Великої Вітчизняної війни, був тричі поранений. Та не розгубив того прекрасного й доброго, що з дитинства мав у серці. Щедро ділився своїм талантом із людьми.

Письменник створив п'ять романів, писав новели, оповідання, вірші для дорослих та дітей.