3. Скласти характеристику Тома з новели " Усмішка". 4. Скласти паспорт - анкету головного героя оповідання А. Азімова "Фах". Імя героя - Твір, у якому він діє, автор твору - Вік - Батьки - Професія, яку мріє здобути - Місце проживання героя - Місце, де відбуваються події - Ситуація, в яку потрапив герой, його дії і поведінка в цій ситуації - Риси характеру героя -

3. Том - головний герой оповідання "Усмішка" Рея Бредбері. Він дуже кмітливий та розумний. Проте, він не перестає буди дитиною. Том щирий, відкритий, добрий, як і більшість дітей. Він не здатен на зраду, підлість. Стоячи серед руїн, він зумів роздивитися те, про що дорослі вже давно забули. Це це говорить про те, що він мав добре серце і тонку натуру. Цей хлопчик витримав екзамен на людяність. Він єдиний не зміг плюнути в картину. Том відмітив, що вона гарна. Він зберігає усмішку Джоконди як реліквію.

4. Імя героя - Джордж Плейтен

Твір, у якому він діє, автор твору - "Фах", Айзек Азімов

Вік - 17 років, але в творі мало бути скоро 18

Батьки - Плейтен - був дипломований трубоукладач, а його мати в творі не вказується.

Професія, яку мріє здобути - Програміст

Місце проживання героя - на Землі

Місце, де відбуваються події -Описані події відбуваються в майбутньому, коли земляни почали успішно заселяти планети в усій Галактиці.

Ситуація, в яку потрапив герой, його дії і поведінка в цій ситуації - Йому не змогли дати фах, адже у нього було нестандартне мислення.

Риси характеру героя -1. ДопитливістьПрагне швидше навчитися читати, хвилюється, багато читає 2. СамостійністьРозуміє, що знання «збирають по краплині» 3. ЦілеспрямованістьЧітко поставив мету – стати програмістом 4. Сила волі, наполегливістьНамагається довести своє право на самовизначення лікарю Антонеллі, Омейні, Тревіліану, новіанину, Інженерку, не відступає перед перешкодами 5. Здатність до емоційного сприйняття дійсностіЗмінюється душевний стан героя – гнів, відчай, розпач, лють, занепокоєність, сором, збудженість 6. Здатність до подальшого розвитку Впевнений, що зможе сам поповнювати знання з книжок, думаючи.

Цей твір я пропоную скласти так:

Своїм багатим талантом і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, де сьогодні вже неможливо уявити без них. Серед прозової спадщини виділяється роман «Захар Беркут», створений у 1883 році. Ця історична історія розповідає про те, як волошукачі краю захищали свою батьківщину від монголо-татарської навали.

У виставі зображено багато акторів. Але найбільше мені сподобався Максим – молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї Батьківщини. Коли монголо-татари напали на територію Росії, на чолі своїх захисників стояв Максим, хоча Захар Беркут був сином ватажка тухольської громади. У цьому першому бою загинуло багато тухольців, а монголи поранили непритомного пораненого Максима. Його стан погіршується, і він помре щасливішим, ніж потрапив у полон. Але ось що сталося. Боярин Тугар Вовк пропонує врятувати життя Максиму, щоб монголи могли безкоштовно вибратися з долини. Але гордий Максим від цієї пропозиції відмовляється. Він, як і його батько Захар Беркут, не може погодитися з такою умовою: ціною свого життя звільнитися з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «в неволі жити марно, краще смерть», але відданість рідній землі і людям дає йому сили переносити всі свої страждання, свою честь, честь свого роду, щоб не осквернити людей. Кохану дівчину Максима Мирослава також запросили покинути монгольський табір, переодягнувшись та показавши перстень монгольської гвардії. Але Максим відкидає цю пропозицію: врятувати своє життя, поставивши під загрозу життя коханої, він, звичайно, не погоджується. Сміливий, сміливий, гордий Максим, звичайно, не може подобатися. І кожному з нас хочеться плекати ту непохитну відданість, яку мав Максим до своєї Батьківщини, свого народу, його чесність і кришталеву чистоту.

Объяснение:

Цілителька лікувала людей

«Наділила Любаву доля хистом великим, вміла дівчина лікувати людей»

Безстрашна, смілива

«Підвела Любава голову, і не було на її лиці ні страху, ні відчаю»

Не погодилась допомагати чужинцям, ненависна до ворогів

«Не боюся я твоєї кари, а лікувати вас, чужинців, не буду! Ні тебе, ні твоїх васалів!»

Любить людей, співчутлива, готова допомагати

«Не так страшно Любаві помирати, як жаль їй людей»

Хвилюється про ближніх

«Хто ж лікуватиме їх, від хвороб рятуватиме?»

Любить природу, віддає їй свій хист до лікування

«Трави мої шовкові, квіти мої веселі, візьміть мою силу цілющу»

Готова до самопожертви, нескорена

«Беріть мою силу цілющу, бо мені вже нічого не тр