мені дуже повість в. нестайка «тореадори з васюківки». пригоди хлопців яви та павлуші викликають захват, їхня винахідливість вражає. хлопці завжди мають безліч нових ідей, ці ідеї цікаві та оригінальні. правда, іноді задуми яви та павлуші втілюються у життя трохи не так, як планують хлопці, тоді хлопців сварять, а іноді й карають. проте рідні та друзі люблять їх, незважаючи на їхні вигадки та «винаходи».
повість в. нестайка — перша пригодницька повість української літератури, з якою я ознайомився у шкільній програмі. до того я читав зарубіжну пригодницьку літературу, правда, переважно дивився фільми. мені по-справжньому, припав до душі цей жанр. тим більше цікаво було читати про пригоди, які розгортаються у наших краях, а не десь «за далекими морями». головні герої цих пригод схожі на тебе діти, а поруч такі ж дорослі, як твої батьки чи вчителі. хоча павлуша і ява справжні шибайголови, постійно щось вигадують, але мені подобаються своєю чесністю, сміливістю та почуттям гумору. повість в. нестайка захоплює своїм сюжетом та вчить не втрачати рис, які притаманні хлопцям — персонажам повісті.
читать полностью: я недавно читала твір лесі ворониної " таємне товариство боягузів" . це надзвичайно захоплююча історія про хлопчика клима та його пригоди . клим - боязкий , несміливий парубок , який дуже боїться свого друга кактуса .він оминав його , тікав , ховався від сашка . і одного разу потрапив у секретну лабораторію ттб .там він провів експеремент , який змінив хлопця . тепер він став сміливим , уже не боявся сашка смика , був впевнений у собі . незважаючи на страх , який деколи до нього приходив , клим завжди не відступав .це доводить що він відважний і рішучий .йому довелоя подорожувати машиною часу ,виконувати інструкції бабусі соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків . мені цей твір дуже сподобався. але найбільше герой повісті . я теж буду намагатися бути такою сміливою і рішучою , як він !
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Герасим Калитка сьогодні: бізнесмен чи нещасна людина
Зараз світ дуже жорстокий, у ньому чимало зла та несправедливості. Сьогодні мало хто живе по честі та совісті, всі намагаються отримати якусь вигоду, всіма рухає користолюбство… Та таке життя мало кому приносить щастя.
Багато письменників зображували дійсність у своїх творах. До таких належить і І. Карпенко-Карий, якого недарма вважають справжнім корифеєм театральної діяльності та літератури. Він, перебуваючи на хуторі Надія, написав свою славнозвісну драму «Гроші», яка відома нам під назвою «Сто тисяч». У своєму творі драматург зобразив події, актуальні і для його часу, і для нашого. Адже саме прагнення наживи скеровує дії багатьох наших сучасників і зараз.
Головний герой комедії «Сто тисяч» – Герасим Калитка – справжнє уособлення жадібності та зажерливості. Не можна сказати, що цей герой не має позитивних рис: він хороший господар, відповідальний та хазяйновитий. Але жадібність засліпила у Герасима всі його добрі риси, він заради грошей ладен був навіть піти на злочин. Але ж не можна сказати, що Калитка був бідний: у нього вдосталь і грошей, і землі. Та недарма кажуть: чим більше маєш, тим більше хочеться… Герасим міг би стати прототипом багатьох з його і наших сучасників. На превеликий жаль, такі «герасими» не перевелись і сьогодні, навпаки, їх стало ще більше.
Можливо, варто обернутися і подивитися навкруги – чи не є і ми такими, чи не товаришуємо з кимось з таких «герасимів»? Краще уникати таких «друзів», адже від них не можна очікувати нічого хорошого: вони ладні продати і рідну матір, а вже зрадити товариша для них нічого не варто. Саме про це ми можемо прочитати у драмі «Сто тисяч»: Герасим з легкістю обманював свого кума Саву і всіляко наживався на ньому, не відчуваючи при цьому жодних докорів сумління. Сава ж розумів це, але не міг протистояти Калитці, адже був багато чим йому зобов’язаний, а Герасим уміло цим користувався.
У наш час багато людей, схожих на Герасима Калитку, що живуть лише одним – прагненням багатства та наживи. Мені дуже сумно і соромно за наше сьогодення, соромно за людей нашої країни, соромно за тих, хто, живучи у достатку й навіть більше, не подасть бідному навіть скибку хліба. Як можна бути такими жадібними? Чому зараз, перебуваючи на вершині інформаційних технологій, у світі, де створено безліч благодійних асоціацій, люди залишаються такими жорстокими? Мабуть, відповідь на це питання знайти неможливо.
Як мало у нашому світі доброти і людяності, гуманності та вміння співчувати! Але ж саме вони роблять із «герасимів калиток» нормальних людей. І слід зрозуміти, що саме ці людські якості, а не гроші, є найголовнішими у житті!
Объяснение:
Если что, это с интернета , поэтому училка может ужнать)