Перекладач оповідання чехова «хамелеон» українською мовою перекладав назву професії хрюкіна як «золотар».редактор поставив біля цього слова зірочку (*) й під текстом дав пояснення . яке тлумачення було запропоновано ? а) * людина , яка вимиває золото на копальнях б) *людина яка займаеться ювелірною справою в)*людина яка чистить вигрібної ями асенізатор г) * людина яка золотими бані в церквах д) * людина яка до блиску натирає підлогу

В)*людина яка чистить вигрібної ями асенізатор

Весною все цвіте, зеленіє, і про красу того буяння співають пісень птахи. Усе вкривається зеленим серпанком, а дерева хтось ніби облив молоком. Біло-рожево всміхаються садки. Усе цвіте, піднявши до сонця зелені голівки, а понад дорогою стоять у молочному шумовинні розлогі каштани.

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітерець їх колише, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Часом спиняюся на узліссі і слухаю пташині співи. Кожна пташка славить весну, і кожна славить на свій голос. Часом він буває і не дуже приємний, але весною все здається найкращим. Вже позліталися всі пташки, доки не з’явилися пташенята і не почалися турботи, вони розважаються співом.

Я з дитинства люблю теплі, лагідні весняні дні. Весна пролітає садками, полями, лісом, заквітчує все вривається потужно до міста, бере владу у свої теплі руки. Блакитними очима дивиться на все весна. Вона ще молода, ніжна, святково усміхнена. Ще так недавно холодно дихала зима, а вже сьогодні — лагідне повітря весни огортає землю. Потім весна поверне на літо, літо — на осінь, і в степу, де буяли квіти і трави стане тихо й сумно

ответ: 1. Від озера наближається мати, а з нею молода повновида молодиця, в червоній хустці з торочками, в бурячковій спідниці, дрібно та рівно зафалдованій; так само зафалдований і зелений фартух з нашитими на ньому білими, червоними та жовтими стяжками; сорочка густо натикана червоним та синім, намисто дзвонить дукачами на білій пухкій шиї, міцна крайка тісно перетягає стан, і від того кругла, заживна постать здається ще розкішнішою. Молодиця йде замашистою ходою, аж стара ледве поспіває за нею.

2. Яка ти бистра!

Ось ліпше не займай, бо поборю!

3. Лукашу,

нехай ся жінка більше не приходить, –

я не люблю її: вона лукава,

як видра.

4. Ні, сього доволі.

Ся жінка хижа, наче рись.

5. Отже й не змовчить! – Мати Лукаша про Кили