Іть будь ! поетична розповідь про дитинство михайлика за повістю"гуси-лебеді детять"

Якось автора спитали про роль сюжету в літературному творі, на що М. Стельмах відповів: "Сюжет — вигадане слово. Я не визнаю його і цураюсь, як домовика". В цьому і простежується своєрідність композиції у творах письменника. Скільки їх було написано, але дитячі спомини про друга Петра, про книжку "Пригоди Тома Сойера", яку так хотілося почитати, про дівчинку Любу, — все це залишилося в пам'яті письменника і його незабутній повісті "Гуси-лебеді летять", де малий Михайлик переживає стільки подій у своєму дитячому житті. І сам Михайло Стельмах був гарним батьком для свого сина та дочки, ростив їх у любові, розповідав про все те, що так любив із дитинства. Саме тому, мабуть, молодому поколінню так подобаються твори цього письменника.

Однією з визначальних рис феномену Тараса Шевченка є
здатність поєднувати різновекторні та різносторонні сили духовного
існування людини. Творчий доробок Поета забезпечив цілком
осяжний і адекватний резонанс на базові цінності суспільного й
особистого життя людини тієї доби. При цьому, зауважимо, і доби
сучасної також. Поетична історіософія Тараса Шевченка – це
осмислення ним подій і особистостей. Митець не творить
панегіриків і похвал. Він проникає у глибинну сутність того, що
сталося, аби усвідомити і зрозуміти причини злетів і падінь
української нації. Історіософія Тараса Шевченка зосереджена на
особистісному началі, він дивиться на історичне минуле через
призму конкретних постатей, тих діячів, які вершили долю народу.
Водночас історія, наголошує Поет, завжди має бути уроком для
нащадків і джерелом роздумів людини про вічність буття і його
здатність до оновлення.
Історіософія Тараса Шевченка глибоко національна. Для
Поета свобода нації та державна незалежність є речами тотожними.
Саме тому митця цілком правомірно можна назвати речником та
ідеологом української державної незалежності.

Недавно я прочитала книгу ,, Айвенго,,. Головний герой-відважний та сміливий Айвенго. Він був молодим та шляхетним лицарем і учасник 7 хрестового походу разом з Річардом Левине серце.
Айвенго- скромний, людяний, гуманний, бо допоміг старому Ісааку попередивши про небезпеку та наміри вбивства єврея. Лицар добре ставився до слуг, не розмовляв з ними зверхньо чи грубо, а так як з простими людьми. Також хлопець сам будує свою долю, вирішує з ким воювати і проти кого, він сам приймає важливі рішення,незважаючи на те, що позбавився спадку.
Мені Авенго дуже подобається, тому що ввн є мужній, некористолюбний, справедливий, вірний своїй коханій і королю. Лицар гідний звання кращого серед рівних.