Переведите диалог с украинского на --та не бойтесь! це мий ремешек на вас упал! и план текста гадюка

Я так понимаю этот текст:
Да не бойтесь!Мой ремешок на вас упал
Если не верно то я вовсе не украинка тошто если неправильно простите

Та не бійтесь！ це мій ремінець на вас впав！

Справжній поет - суцільний оголений нерв. Таким тонким відчуттям слова, всеосяжним почуттям болю був наділений і поет Л. Кисельов.

Його вразили слова пісні, які він поставив епіграфом до свого вірша «Земля така гаряча...»:

А я тому журавлю
Києм ноги переб'ю, переб'ю.

Відштовхуючись від цих слів, автор розвиває тему невимовного болю, яка тривожить його душу ліричного героя - маленького хлопчика, який шкодує птицю:

Пригорну його до себе й руками закрию:
Ой дядечку, не треба, Не бийте журавля!

Леонід Кисельов не зводить побачене до епізоду життя, а узагальнює до світового рівня, вводячи метафору:

Не винести того болю,
Не виплакати жалю.
Що станеться з тобою,

Мій світ, мій журавель!

Метафора «журавель - весь світ» підкріплюється наступною: «намисто з багряних плям», що асоціюється з кінцем світу: «В останню мить побачиш Намисто з багряних плям, І буде така гаряча, Чорна така земля».

«Руда земля», про яку автор говорить на початку вірша, змінюється на «чорну землю», яка може бути винищена до залишку людьми. І не стільки екологічного діапазону звучання поет досягає, скільки світового застереження війни, знищення всього живого символом руйнування - броненосцем:

Броненосці рекочут,
Ріжуть Чумацький Шлях,
І плаче хлопчик:
Не бийте журавля!

Незважаючи на те, що колись поетові забороняли не тільки писати, а й малювати, усі заборони виявилися безсилими перед поетичним словом, перед його правдою та його силою. Приклад Великого Кобзаря став для сучасників та нащадків яскравим прикладом нездоланності справжнього художника, прикладом невмирущої природи творчості й нескореності людського духу, прикладом людини, яка з усіх, найскладніших випробувань завжди виходить переможцем. Кожен, хто познайомиться з творчістю видатного українського поета, отримає змогу вжитися в багатий світ образів його поезій, зможе сягнути в літературні надра, відчує, що автор вистраждав свої твори власним життям, своєю відданістю українському народові і рідній землі. Шевченкові вдалося зі своїх творчих висот відкрити події різних часів і акумулювати у своїй творчості духовний набуток минулих поколінь. Крізь людський біль, крізь індивідуальне, крізь вселюдське, крізь біблейську далеч історії Т. Г. Шевченко і зараз мудро спілкується із сьогоденням. Творчість Т. Г. Шевченка невичерпна, вона навіки. І все нові і нові покоління будуть знаходити в ній незвичайне поєднання народного і вселюдського досвіду, який сьогодні знаходимо й ми з вами. Слово невмируще, слово вічне, слово, живе своєю правдою, слово, яке й досі квітне художньою красою – це і є Тарас Григорович Шевченко – геній і духовний янгол українського народу.