Твір на тему (фантазія, уява у житті творчої особистості),

Ми часто чуємо, що творча людина – це не б життя, а діагноз, і багато інших безпідставних припущень. Так кажуть люди, які в силу своєї неосвіченості не змогли в собі розкрити той талант, який був подарований їм Богом. Творча натура відчуває цей світ злегка інакше гаючи за фарбами життя в більш яскравому варіанті. Творчість – це якийсь дар, яким володіє людина, що просто зобов’язана розкриватися для навколишнього світу. Вважається найбільшим злочином приховування своїх здібностей і відмова від того, що б показати себе світу.

Фантазія творчої людини являє собою цілий паралельний світ, в який доступ мають тільки обрані нею люди. Будучи чимось неймовірним, вона дозволяє створювати чарівний творчий продукт, який прості «смертні» можуть споглядати в музеях, у продажу і в інших містах громадської доступності. Чого тільки варті чудові казки великого Андерсена! Тільки людина, позбавлена почуттів, зможе залишитися байдужою до прекрасної Русалоньки чи милої Дюймовочки. Цей автор вмів розглянути серед простих сірих перехожих чудові персонажі своїх творів.

Прочитавши якусь дуже цікаву книгу, Ви замислювалися хоч б на мить про її автора? Як і чим живе людина, в голові якої народжуються такі шедеври. Іноді шалено хочеться хоча б день прожити життя людини, яка здатна на дива, походити по місцях, які відвідує ця особистість . Хочеться випити саме той чай, який митець пив в момент, коли в голові «варилася каша», що незабаром перетворилася на нове життя.

Неможливо повною мірою оцінити різницю електронних варіантів книг та іншої творчості в порівнянні з тим, коли до них можна доторкнутися. Іноді, коли тримаєш в руках якусь хорошу книгу, здається, що відчуваєш її серцебиття. Ось закриваються очі, і ти потрапляєш у світ автора, в його емоції, в його страхи і переживання. В цей же час, відкривши електронну книгу, ми споглядаємо бездушні букви, які холодно дивляться з моніторів в стомлені очі читачів.

Окремо слід відзначити талант фотографів, які наче електровоз, рухаються вперед по рейках життя. Ці люди вміють не тільки часом і відображати кращі моменти життя, але і вибирати при цьому найкраще висвітлення, ракурс, місце б. Тільки воістину талановита людина з глибоким світоглядом зможе передати всю філософію цегляних стін і болючість переповнених сміттєвих баків. При всій безглуздості експозиції, часом неможливо відірвати погляд від таких фотографій. Багата фантазія хороших фотографів відкриває нам суть того, чого часом ми навіть не помічаємо.

Я вважаю, що основною ідеєю фантазування, яке надзвичайно важливе у житті творчих особистостей, є відхід від дійсності в майбутнє, який відбувається для прогнозування. Часом людина настільки абстрагується, що не може вже розрізнити грань між реальністю і фантазією. Благополучний результат криється у використанні фантазії, негативний же закінчується тим, що фантазія полонить і забирає людину в світ мрій.

Практично вся людська духовна культура являє собою продукт уяви. Саме цей продукт забирає людину за межі її сьогочасної життя, відкриваючи майбутнє і закриваючи минуле. Без постійного розвитку уяви людина разом зі своїми амбіціями гасне і перетворюється на згасле вугілля, яке відлетіло від багаття далеко вбік.

Кирило Тур «Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває» «…був здоровенний козарлюга. Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись перше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі, униз позакручувані, аж на жупан ізвисали; очі так і грають, а чорні, густі брови аж геть піднялись над тими очима, і — враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх.
 Портрет і зовнішність: 

- «здоровенний козарлюга»; 

- очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»; 

- кремезна постать з розкішними вусами; 

-широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків. 

Б. Риси характеру і вдачі: 

- відвага і волелюбність; 

- сильний, енергійний, незламний; 

- ярий захисник запорозької честі; 

-поважне ставлення до гетьмана; 

-високе благородство і щирість; 

-мужність під час кари киями; 

- здатний до самопожертви; 

- запорозька рівність і безкорисливість; 

- добрий товариш і побратим; 

- химерний запорожець; 

- зневага до буденного життя; 

- меткий розум; 

-глибока релігійність. 

В. Поведінка: 

- іноді зухвале ставлення до інших; 

- непередбачувана, часто нелогічна; 

- випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої гетьмана); 

-діє за покликом серця; 

-почуття власної гідності. 

Г. Соціальне у характеристиці героя: 

- батько — запорожець, мати і сестра — звичайні селяни; 

- заперечує патріотичні почуття в самому собі, але вчинки запорожця свідчать про прямо протилежне; 

- зневажає щоденний побут, родинний затишок. 

Д. Джерела створення образу: 

-химерний козак Мамай; 

- перекази про характерництво запорожців; 

- героїчні мотиви народних дум; 

-пісні про волелюбних представників козацтва. 

Е. Казкові якості, притаманні герою: 

- вміння заворожити двері й людей; 

- здатний утекти із замкненого приміщення. 

Є. Мова персонажа: 

- говорить «загадками»; 

- пересипає її приказками, прислів’ями, пісенними зворотами; 

-містить уривки з пісень і дум. 

2.1.3. Цитатна характеристика. 

- «Пика широка, засмалена на сонці; сам опасистий; довга, густа чуприна, піднявшись вперше вгору, спадало за ухо, як кінська грива; уси довгі униз позакручувані, аж на жупан 

ізвисали; очі так і грають, а чорнії, густії брови аж геть піднялись над тими очима». Я. Сомко про Кирила: 

-«Низовці зледащіли після Хмельницького, а все-таки між ними єсть люди драгоціннії. От хоч би й отсей Кирило Тур. Не раз він мені ставав у великій пригоді. Добрий він, і душа щира, козацька, хоч удає з себе ледащицю і характерника. Да вже без юродства в їх не буває.». «Я знаю, що він шаблею ворога лучче, ніж язиком». М. Черевань про Тура: 

-«Душа, а не запорожець!» Кредо Тура: 

- «Честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала». 

- «Наша мати — війна з бусурманами, наша сестра — гостра шаблюка!.. Запорожця господь створив не для запічка!» 

Твір на тему: «Життя
Т.Шевченка – подвиг, який
вартий на велику пошану»
Тарас Григорович Шевченко – найвидатніший
поет усіх часів, справжній геній українського
народу. Він зробив безцінний вклад у духовну
скарбницю наших співвітчизників і усього
людства, а своєю творчістю він досягнув
світового рівня. Довершені твори великого
Кобзаря й донині сіють зерна добра і світла,
сяють незгасимим полум’ям проникливої
мудрості, безкомпромісності і справедливості.
Тарас Григорович Шевченко народився у
кріпацтві, тому йому, як ніякому іншому
митцю, були зрозумілі і близькі страждання
української бідноти. Саме тому він присвятив
усе своє життя служінню ідеї соціального та
національного визволення трудящого класу.
Не існувало такої сторінки життя, якої б не
торкнулися поезії митця. У більшості своїх
творів Т. Шевченко закликав до об’єднання
усіх народів і спільної боротьби проти
царизму. Він щиро вірив, що на звільнену від
експлуататорів землю прийде насправді
щасливе і прекрасне життя:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.
«І Архімед, і Галілей…»
Без імені Тараса Григоровича Шевченко
неможливо уявити української літератури,
української культури, не можливо уявити
нашого народу і нашої країни. Його творча
спадщина невмируща, а життя великого
Кобзаря можна вважати справжнім
мистецьким подвигом. Т. Шевченко віддав усі
свої сили заради порятунку українського
народу, заради української культури та
пошуку шляхів у краще майбутнє.
З плином часу ми все більше переконуємося,
що поезії Т. Шевченка – то щирі одкровенні
визнання, які він висловив не тільки в адресу
минулих та сучасних поколінь, а й в адресу
своїх нащадків. Я впевнений, що ще не одне
покоління українців буде звіряти своє життя з
іменем і творчістю великого Кобзаря
українського народу. Я добре розумію слова, з
якими до генія українського поетичного слова
звернулася поетеса Ліна Костенко:
«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мне – совість і закон…
Кобзарю, знаєш, нелегка епоха,
оцей двадцятий невгамовний вік.
Завихрень – безліч. Тиші - анітрохи…
Прости, що я дрібницями тривожу
твій вічний, твій глибокий сон…».
Тарас Григорович Шевченко – це вічний
вогонь, який ніколи не згасне в серцях
українців, а творчість великого Кобзаря – це
велика святиня, якою пишається і дорожить
український народ. І ми, і наші нащадки
повинні завжди берегти у своїх серцях вогник
любові до своєї Вітчизни, який запалив своїми
творами великий поет Тарас Григорович
Шевченко.