Епититы, персонификации, поривняня у е.гребинки "човен"

Хвиля гуляє, мов чорнії гори, в тих хмарах, мов голос небесної кари, як човнові море, для мене світ білий, як темная нічка, насупились хмари - це порівняння
Синєє море, буйнії вітри, чорнії гори - це епітети
Качається, бідний, один (човен) без весельця,  - це персоніфікація

На узліссі, біля рову, де дідусь мій пас корову, кучеряве, як вільце, зеленіло деревце. І зайчатко, і лисичка називали його — дичка, і колись давно-давно липам скаржилось воно:— Чом я дике? Я не дике! Скоро виросту велике. Нині зовсім невеличке п’ю водичку од кринички, що прозора наче скло… Із зернятка я зросло. Ось довкола ліс буя… Може, кленом стану я, може, дубом в лісі скраю, ще не відаю, не знаю…Тут при нім зайчатко стало, подивилося й сказало:— Ти із яблука, що впало. До землі вчепилось ти, щоб під дощиком рости. Через років сім чи вісім станеш яблунею в лісі!Засміялись лопухи:— Хі-хі-хі! Хи-хи-хи! З неї яблуні не буде, бо затопчуть її люди. Якщо й вродить якийсь плід, то заглушить його глід!Але йшов узліссям дід. З корячка води напився і на дичку задивився: «Непомітна, невеличка, але яблунька, хоч дичка. В бур’янах густих вона, але в корені міцна…»Вирвав дід скрізь лопухи і сказав:— Роздивляйсь зелені сни, а пізніше, восени, я візьму тебе в мій сад, де порічки й виноград, де квітує все зелене,— станеш щепою у мене!І коли зжовтів весь ліс, деревце дідусь приніс до господи й посадив і довкіл обгородив, щоб не сміли зайченята взимку яблуньку чухрати. А на весну залюбки прищепив дідусь бруньки з яблунь тих, що вже великі, що культурні, а не дикі… Й деревце розвеселилось, шовком-цвітом рясно вкрилось. І зросла, як дід хотів, яблуня семи сортів. Дозрівали на осонні білі яблука й червоні.От і казка невеличка вам про яблуню, про Дичку.

Объяснение:

Ботанічка; сушити голови; вигравати в уяві; привабливі веселкові барви; діточки; нам’яти вуха; двоє лобуряк на голову старенькій жінці; сісти на шию; надщербити несхитність; стрілка гойднулася в нашу сторону; переборщили трохи; хвацькі й одчайдушні (мандрівники); шкірити зуби; пошарпаний (велосипед); юні лівінгстони; розчервонілий вусатий (здоровань); накинути оком; дременув; худющий; опецькуватий; кинути погляд, і ходу, паняй, куди очі бачать; мов йому замакітрилось; розтелепа; голубінь неба заглядає в синь лісового озера; птахи радіють; раз плюнути; мухолови; насурмонені; поганий (поголос); не потикається; сліди лап, мов від крокодила; мовчазний таємничий (ліс); казковими (велетами); докори совісті вгризалися в душу; став мов укопаний.