Написати про дитинство леси украйнки

 Серед чудової природи Полісся в м. Новограді-Волинському у родині освічених батьків 25 лютого 1871 року народилася Лариса Петрівна Косач – гордість української землі. Мама — відома письменниця Олена Пчілка, батько — юрист.

   Лариса була допитливою та обдарованою, адже у чотири роки вже читала, поступово вивчила десять іноземних мов. Ще зовсім малою попросила батьків називати себе Лесею. У дитинстві любила гратися зі старшим братом Михайлом, чудово грала на фортепіано, співала й танцювала, вишивала й виготовляла іграшки. Дівчинка зростала в атмосфері любові до української мови, культури, звичаїв і традицій, у родині часто влаштовували літературні й народні свята, а Леся була їх сценаристом, режисером і костюмером. У дев'ять років написала першого вірша «Надія» для своєї тітки, засланій за політичні погляди до Сибіру. Поетеса зростала щасливою у гарній родині.

     Але сталося так, що на Водохреща в Луцьку вона так захопилася святом, що не помітила, як замочила но­ги в крижаній воді. Відтоді боротьба за життя, долання нестерпного фізичного болю спочатку ноги, потім — руки, а далі ускладнення — туберкульоз кісток, легень, нирок – не покидали її. Тому ще змалку Леся Українка засвоїла науку: аби не плакати, треба сміятися.

Так! Я буду крізь сльози сміятись.

Серед лиха співати пісні.

Без надії таки сподіватись.

Буду жити! Геть думи сумні!

Через хворобу дівчинка не змогла ходити до школи, та при підтримці мами отримала багатогранну освіту.

      У тринадцять років був надрукований вірш «Конвалія». Турботлива мати підписувала багато віршів доньки псевдонімом «Леся Українка» (зменшувальне ім'я «Леся», бо дівчинка ще була малою, а «Українка» — означає «дівчина з України») - так талановита дівчинка Лариса Косач стала відомою поетесою Лесею Українкою. Вона залишила ве­ликий літературний доробок, який є окрасою не тільки української, а й світової літератури.  НАДЕЮСЬ ЭТО ПОДОЙДЕТ 

Т.Г.Шевченко ! Досить було однієї
людини, щоб врятувати цілий світ,
цілу націю.
Остап Вишня.

Доля карбувала його життя у формах трагічних. Виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного ... Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. Мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. Разом з усією Росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. І яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! А він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.
Поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. Він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».
Вимучений фізично, та не зламлений морально, Шевченко навіть після заслання не зрікається України, продовжуючи писати.
Існують закиди на те, що Шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :
Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася творить.
Про Шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.
Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.
Для мене Шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї України !

Іван карпенко карий - відомий талановитий драматург його перу належать вісімнадцять оригінальних п'єс в яких він показав збагачення землевласника через експлуатацію селян, гнів і страждання народу життя української інтелігенції . у комедії "сто тисяч" автор викрив зажерливість багатія герасима калитки, який збагачувався працею наймитів їх нещадною експлуатацією шкодував для них їжі . герасим на всьому заощаджує, скуповує землю в дворян, які розорились. сенс життя для нього полягав у постійному збагаченні . втративши гроші він не знає як буде далі жити . на той час і навіть зараз суспільство вважає, що цінність людини вимірюється кількістю грошей, які вона має тому в бажанні здобути гроші люди здатні на все навіть втрати душу .герой п'єси савка казав : "без душі мабудь легше, ніж без грошей" цікавий персонаж п'єси багатій терентій пузир .джерелом його збагачення теж була жорстока експлуатація селян найманих робітників . також він не побоявся збагатитися шляхом злочинних махінацій . здивувало мене те, що пузир вирішив збагатитись за рахунок шлюбу дочки з сином багатія чобота .його не цікавили почуття власної доньки, яка любила учителя гімназії - калиновича. життєві принципи пузиря це "користь витягати хоч би й зубами прийшлось тягнути" .він через жадобу до збагачення став жорстоким і бездушним, безчесним та некультурним . наскільки він був скупим. що ходив у подертому кожусі і ховавши в банки, де зберігав свої мільйони він в торбі носив хліб і сало, щоб не платити за обід . хоча себе він вважав добрим і чесним, багатство він наживав важкою працею. проблеми які висвітлив драматург в п'єсі "сто тисяч "є проблеми й сьогодення . карпенко-карий змушував читачів замислитися над тим як треба жити і працювати чесно, щоб не було стидно у майбутньому перед своїми нащадками . письменник сучасності мирослав дочинець пише : "основні речі у житті є безкоштові .вони нам просто дані" . "щастя ніколи не приходить з чеком чи з банківським рахунком " , "за гроші можна купити чудовий будинок, але не ій затишок , за гроші можна купити ліжко, але не сон , за гроші можна купити поверхневі стосунки, але не дружбу ". те, чим ти є значно важливіше, ніж те, чим ти володієш. і дійсно я з ним погоджуюсь.