Зробіть будь-ласка план до твору "тарас бульба"— це повість, присвячена найяскравішим сторінкам історії українського народу. головний її герой, тарас бульба, став утіленням кращих рис характеру людини тієї епохи.кремезна постать, мужнє обличчя, відкритий сміливий погляд, козацькі вуса та люлька, з якою він ніколи не розлучався. таким постає перед нами зі сторінок повісті курінний полковник тарас бульба. він любить просте козацьке життя. тому й проводить своє життя в запорозькій січі, бо він — захисник рідної землі, православ’я та предківських законів.такими хоче бачити і своїх синів. пишається він синами гаючи, як крушать вони ворога у першій битві. сам тарас провів усе своє життя у битвах з поляками, турками, татарами. «немає з козаків нікого, хто був рівним йому в доблесті». це мудрий, з великим життєвим досвідом козак. тому саме його обирають запорожці своїм отаманом. він завжди в центрі битви. підбадьорює козаків, дає їм поради. однак приголомшений був тарас, коли побачив, як його рідний син андрій убиває козаків-запорожців. він відчуває свою величезну провину перед ними, батьківщиною. і ніяка сила батьківської любові не стане на перешкоді страшному присуду: «я тебе породив, я тебе й убъю». помертвіла батьківська душа від подвійного удару: загибелі двох синів. тарас, життєлюб, веселий, дотепний козак, стає жорстоким месником. незабутніми, трагічними є останні сторінки повісті. горить, палає над річкою дерево, до якого прикутий поляками тарас бульба, та душа його з козаками, до них звернені його останні слова. загинув тарас бульба, та незламними залишились його воля, любов до товаришів і рідної україни.

По-моему все уже готово)))

25 грудня 1845 року у Переяславі 31-річний Тарас Шевченко написав «Заповіт».

У листопаді 1845 року Шевченко працював у Археографічній комісії і мусив весь час роз’їжджати по селах і містах, змальовувати старовинні церкви, монастирі, незвичайні будівлі. Погода видалася мокрою, холодною. Вранці поет виїхав із села В’юнище в Андруші, в дорозі змок до нитки, а надвечір повернувся до В’юнища зовсім хворим і зліг у чужій хаті серед чужих людей. Про хворобу поета дізнався його щирий приятель, переяславський лікар Андрій Осипович Козачковський і негайно ж перевіз Тараса Григоровича з В’юнища до себе у Переяслав. У хворого почалося двостороннє запалення легенів.

Тема: поетична розповідь про Великого Каменяра.

Головна думка: «Франко — то гордість і окраса свого народу і землі».  

 

Художні засоби.

Епітети: меткого Якова; справна рука; луною веселою та голосною; розумний і кмітливий хлопчик; палко любив; учився пильно і завзято; рідну хату; круглий сирота; мета велична і свята; батьківщині милій; чужим слугою; щасливий і багатий; вільній хаті;  завзятий талант; розум дужий; Вітчизні любій, дорогій; невільного народу, кращий світ; серце дружне, щире; казки чудові; відважно бився, чесно жити.

Сталі епітети: краю рідний, тяжкій неволі, лиса хитрого.

Уособлення: кипіла праця, пісня селом неслась, кликала мета у світ.

Метафора: «справна в коваля рука», «знання, любов і сили віддати батьківщині», «всього себе на службу дати Вітчизні», провідником-Каменярем, «будує шлях у кращий світ», «любив … без міри», «йому складаємо поклін»,  «Франко — то гордість і окраса свого народу і землі», «обидва — волі ковалі».  

Порівняння: «що, наче люди, говорили», «ми, діти, як один», «Він, мов молодший брат Тараса».

Повтори (тавтологія): вільну волю,  

Повтори (єдинопочаток): «Щоби …», «Про …».

Звукопис: дзвеніли.

Інверсія: «Вже інша кликала мета у світ, велична і свята…», «І присягнувсь Іван завзятий талант і розум дужий свій …».  

Риторичне запитання: «Краю рідний, о, як би тобі в тяжкій неволі і журбі? Щоби чужим не був слугою, щоб управляв ти сам собою, щоб був щасливий і багатий у власній вільній хаті?».

Риторичний оклик: «Івася треба в школу дати!»  

 

Кількість строф: вісім.

Рими: горбку – садку, Яця – праця, Франка – рука, луною – голосною, неслась – Івась, мати – дати, школи – волю – поле, любив – залишив, завзято – багато, мати – хату, сирота – мета – свята, сили – милій, став – перестав, Відні – рідний, тобі – журбі, слугою – собою, багатий – завзятий, хаті – дати, свій – дорогій, пошана – Івана, Каменярем – днем, непогоду – народу, граніт – світ, міри – щире, чудові – діброві, бурмила – говорили, капці – шапці, тями – вітряками, дбав – жартував, жити – служити, один – поклін, окраса – Тараса, землі – ковалі.

 

Твори Івана Франка для дітей: «Лис Микита», «Коли ще звірі говорили», «Абу-Касимові капці», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон» та інші.

Объяснение: