Паспорт до ой на горі вогонь горить

Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний».

Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові

Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.

Римування: паралельне.

Віршовий розмір: ямб.

Композиція: Експозиція: А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний... Зав’язка: Ой коню мій вороненький, / Біжи, коню, дорогою, / Та прибіжиш під батьків двір. Кульмінація: Ой коню мій вороненький, / А де ж мій син молоденький? Розв’язка: Та вже ж твій син оженився, / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.

Художні особливості (засоби) твору: Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче». Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?». Риторичний оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій вірненький! Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки китайкою».

Яких страждань зазнав козак у долині? - А в долині козак лежить, / Порубаний, постріляний...

ответ : ПАСПОРТ ДО ТВОРУ Т. ШЕВЧЕНКА "ДОЛЯ" :

Объяснение: 1) Назва твору/рік написання/автор : “Доля“, дата написання: 9 лютого 1858 року, Т.Шевченко 2)Жанр твору : філософська лірика 3)Ідея твору: возвеличення життєвого шляху поета (його долю із реальних подій). 4)Головна думка твору: все життя залежить від нас , вчитись на своїх помилках та бути справжньою людиною . 5) Тема : розповідь Т.Шевченка про свій життєвий тяжкий шлях . 6)Історія написання : після перебування неволі у солдатів - повернувся та поділився своїми муками та випробуваннями під час перебування там . 7)Розмір твору: ямб 8)Художні засоби: реторичність (звертання,питання),епітети, повторення .

5.  громадянська лірика/ліричний вірш.

7. «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час.

8. Важливо, що поет наголошує не на руїнницьких закликах, а на великій перетворюючій силі “науки, думки, волі”. Саме вони протистоять тій “пітьмі”, що з давніх-давен принижувала людину, надломлювала її сили, зводила до становища раба. Енергійний ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивали визвольні настрої не тільки окремих соціальних верств, а й усього національно "поневоленого народу.  Франко вірить, що розвалиться «зла руїна» і настане новий день, прихід якого ніхто не зможе спинити. Але для цього треба

Не ридать, а добувати  

Хоч синам, як не собі

Кращу долю в боротьбі...